Гафія Михайлівна Чорняк з Космача – народна майстриня, вишивальниця, створила два унікальних альбоми, на сторінках яких помістила власноруч вишиті зразки космацьких узорів, авторка сотень ляльок у традиційних космацьких строях. Нагороджена почесною відзнакою «За заслуги перед Прикарпаттям».

Народилася 1933 року – померла у листопаді 2020 року.

Її альбоми дивують світ. Їх оглядають туристи і мистецтвознавці, письменники і художники з Києва і Дніпра, Нью-Йорка і Варшави, Торонто і Лондона, Парижа і Токіо… А окрім книги-альбому, Гафія Чорняк ще вишила чудові рушники з портретами Тараса Шевченка і Лесі Українки, з їхніми поетичними рядками. Справжнім шедевром творчості майстрині можна вважати фелон для священника Василя Гунчака, складений з космацьких орнаментів, де домінуючим є ключковий візерунок.

У Михайла Вінтоняка на присілку Медвежому у Космачі народилось ще одне малятко – п’яте в сім’ї із дванадцяти дітей. Дівчинку охрестили і назвали Гафійкою. Вона з’явилася на світ у 1933-му році. Її мати, Ганна, була знаною у селі кравчинею, і кожен гуцул користувався її послугами. Одним шила портки та гачі, іншим — сорочки, і мала хоч якийсь зарібок. До кравецтва привчала змалечку дітей. Найкраще це навчилися робити Гафійка та синочки Іван і Дмитро. Окрім того, матуся навчила дочку ще гарно вишивати.

Батько Гафійки був також майстром на всі руки. Він крутив петельки, шив упряж для коней і волів, мурував печі до курних гуцульських хат із глини, а вже згодом – із цегли та кераміки. А дочка виростала, як квіточка. По війні вже до неї й парубки почали залицятися. І в 1952 році на Медвежому відбулося гуцульське весілля: Гафійка Вінтоняк вінчалася з космацьким легінем Кирилом Чорняком, котрий повернувся з війни. Грали веселої неперевершені космацькі музики, співала бервінкової космацька челядь, мчали на залубицях до церкви князь і княгиня, дружби і дружки, бояри і свахи; дзвеніли дзвіночки на конях. То було 12 лютого, і цей день ще й досі з приємністю згадує героїня моєї оповіді.

Але почалися нові клопоти. Треба було зводити своє кубелечко – будувати хатину, обживатися, садити сад. Гафія Чорняк набула чималий досвід у кравецтві і вже почала працювати самостійно, приймала замовлення, намагалася догодити прискіпливим старшим гуцулкам, і невдовзі зажила чималої слави талановитої кравчині.

Очікувала молода ґаздиня народження дитинки, тішилася, що буде продовження роду. І народилася донечка, як писаночка. А слідом за нею до Гафії прийшла тяжка недуга – туберкульоз хребта. Молоду породіллю сповили гіпсом, і в такому панцирі вона перебувала цілий рік. Лежала в лікарні, свою печаль переливала у вишивання і, лежачи, привчилася вишивати, цим самим заробляла якусь копійчину. Дитину тим часом забрала бабуся Анна в Медвежий і виховувала.

Згодом цю опінію почав здійснювати чоловік Гафії Кирило. Врешті-решт здоров’я поправилось. Гафія віддалася повністю вихованню дочки, яку назвали Марічкою.

До Гафії, як до славної у Космачі кравчині, квапилися гуцули, несли зшивати традиційні космацькі сорочки, узори на яких вигравали веселковими барвами, один був кращим за інший. Гафія подовгу милувалася тими орнаментами, розпитувала жінок про їхні назви і старалася собі відшити кавальчик кожного узору, аби мала їх у себе усі. Деякі узори й сама вишивала – то на сорочках, то на рушниках, а деякі просто збирала докупи. Життя йшло своїм руслом і ніби вже й почали забуватися біди.

Дочка Марічка виросла красунею, вийшла заміж за Петра Клапцуняка. Гафія передала їй усі секрети своєї майстерності.

У Космачі кажуть, що одна біда іде і за собою сім веде. Це прислів’я має безпосереднє відношення до Гафії Чорняк. Бо у її дочки Марічки народився первісток.

Народився… із синдромом Дауна. Поки молода мати отямилась, Гафія, яка пережила велике горе колись сама, взялася за догляд за онуком, якого охрестили і назвали Андрієм. Тоді Гафія Чорняк почала виготовляти ляльки, якими потішала немічного онука. Ляльки одягала в космацькі строї, були там і князь з княгинею, і дружби з дружками.

Минали роки, була надія, що в Марічки ще будуть діти. А тим часом і мама, і бабуся все своє тепло і любов віддавали Андрійкові. І Господь почув їх – у Марійки та Петра народилася доня. Охрестили Марічкою. В хаті запанували дитячий щебет і… радість. Гафія продовжувала свою кравецьку справу, вечорами перечитувала твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, вдумувалась у кожний рядок.

«Може, і я була б панею, – посміхається Гафія Чорняк з Космача. – Але на моє дитинство випала війна, і тоді було не до навчання, хоча в школі учителька завжди клала мене в приклад. Тим паче, що зростала я в багатодітній сім’ї і треба було заробляти гроші на прожиток, а не вчитися…».

У Гафії виник цікавий задум – із зібраних у Космачі узорів вишити спеціальний альбом-книгу тими узорами і підписати кожний узір, як він називається. Почала мудрувати, як би мали виглядати сторінки книги, надумала, що аби зробити один аркуш альбома, то треба зробити дві сторінки з вишивкою, а між ними вставити тоненьку фанеру, аби аркуші книги не перегиналися і не ламалися.

На одну таку сторінку припасовувала по 14 узорів, а під кожним узором вишивала його назву, як, наприклад, сливовий, кучірєвий, лекичий, кнігиньковий, дубовий лист, лумеровий, пушкатий, олені, качурові і т.п. Сама попридумувала, як ті букви вишивати, на обкладинці альбома обрамила в космацькі узори свою знимку, «понаписувала» голкою різні поетичні рядки і додала напис:

Колись жила тут гуцулка, що свій край любила,
І з любов’ю до гуцулів уна ці узори шила.
Колись будуть ці узори люди розглядати
І Гафію Чорнячку будуть споминати…

Цю книгу вона вишила ще в минулому столітті, і вона й донині не має аналогів у світі.

Вгледів цей альбом у Гафії Чорняк власник приватного музею Олекси Довбуша у Космачі Михайло Дідишин і запропонував, аби Гафія дала це надбання з вишивками йому до музею, і там будуть бачити цю книгу люди. Гафія люб’язно погодилась. Отак альбом опинився у музеї. Вже й онучка заміж вийшла за парубка з Бойківщини Андрія Сунака. Вже й синочок у них – Роман – народився, а для Гафії – правнук. Вже й дочка подалася на заробітки в чужі краї поміж чужі люди. Зажурилась Гафія.

Свою тугу знову почала виливати в узори, бо надії на повернення з музею своєї книжки уже не мала. Вирішила зібрати ще більше узорів, вишити ще кращу книжку.

А Космач готувався до другого Міжнародного фестивалю «Великдень у Космачі». Загостив до Космача і тодішній Президент України Віктор Ющенко з сім’єю. Познайомилися з Гафією Чорняк, залюбки оглядали її вишивки, ляльки, вишивану книгу. Любувалися, дивувалися, мовби в казку потрапили.

«Ця жінка вартує найвищої подяки за свою працю, найвищої нагороди, — сказав Віктор Ющенко. — В Україні я подібної книжки-альбома не бачив. Та й сама вишивальниця Гафія Чорняк, як берегиня українського роду…».

В 2010 році мисткиня завершила вишивати другий альбом із зібраними нею космацькими узорами. На обкладинці ззаду вишила такі віршовані рядки:

Ой, хрестики дрібнесенькі,
я вас вишиваю, Свою любов, своє серце
у вас укладаю. Ой, хрестики дрібнесенькі,
дрібненькі,дрібненькі, Ой, я вас залишаю
для Вкраїни-неньки.
Ой, узори ви, узори, яскраві кольори,
Такі милі і любимі на всі наші гори.
Все життя я вишивала, збирала до купки.
Тепер хочу залишити на пам’ять для внуків.
Щоби мене пам’ятали, Чорнячку Гафійку,
А на спомин тай про себе я залишу книжку…

Ця книжка сьогодні дивує світ, її оглядають туристи і мистецтвознавці, письменники і художники з Києва і Дніпра, з Нью-Йорка і Варшави, з Торонто і Лондона, з Парижа і Токіо… А окрім книги-альбома, Чорнячка ще вишила чудові рушники з портретами Тараса Шевченка і Лесі Українки, з їхніми поетичними рядками. І багато космацьких узорів вишила на подушках, рушниках, сорочках. Справжнім шедевром її творчості можна вважати фелон для священника Василя Гунчака, складений з космацьких узорів, де домінуючим є ключковий узір.

Узори Космача ще на початку минулого століття видрукував у Львові книговидавець Іван Тиктор. Понад тридцять орнаментів зібрав у Космачі в минулому столітті відомий художник Григорій Смольський, які відшила на шматках полотна космацька вишивальниця Ксенія Дедерчук. Зібрані Смольським узори зараз є власністю Львівського національного музею імені А.Шептицького.

Вони видані окремою книжкою на кошти родини Смольських під назвою «Космацькі вуставки». Наприкінці минулого століття космацькими узорами зацікавилася відома дослідниця української вишивки Ірина Свйонтек. Вона багато разів відвідувала Гафію Чорняк, радилася з нею, дискутувала і видала два томи альбомів про космацьку вишивку, в які замістила деякі узори, зібрані Гафією Чорняк, розповідь про неї і світлини вишивальниці. Усі узори не брала, бо вважає, що настане той час, коли Україна на кошти держави видасть альбом вишивок, зібраних Гафією Чорняк з гуцульського села Космача.

В молоді роки Гафія Чорняк ходила в Космачі збирати кнігинь (наречених) у весільні вінки Вона добре знає весь космацький весільний обряд і усі бервінкові пісні. Окрім того, багато років випікала колачі, струцні, весільні баранчики, вбирала їх дивоквітами, які сама виготовляла з гиблівок. А ще – вона добра господиня, смачно готує. Турбується все життя про родину.

Пригадую, не раз прийду до неї, а в неї повна хата жінок, які прийшли, аби кравчиня пошила їм космацькі сорочки. А поміж тими жінками на столі – повна миска вареників, і гості пригощаються. Гафія Чорняк повсюдно випромінює добро і тепло. Люди в селі її називають Гафійка, незважаючи на її поважний вік. Гафія Чорняк найбільше прагнула, аби її другий альбом зібраних у Космачі узорів побачила її дочка Марія. І дочка минулої весни повернулась із заробітків з Італії в Україну.

Повернулась змарнілою, виснаженою, зболеною. Оглядала книжку-альбом, милувалася, тішилася мамою і її талантом, плакала. А небавом покинула матусю, своїх діток і внука – відійшла від нас.

Знесилена, згорьована Гафія Чорняк продовжувала й далі творити красу і дарувати її людям.

  • Автор допису і фото – Дмитро ПОЖОДЖУК, журналіст, митець, краєзнавець.
  • Фото – зі сторінки Дмитра Пожоджука у Фейсбуку.
  • Газета «Гуцульський край», №1 від 5 січня 2018 року
  • Фото зі сторінки Юлії Григорчук
Share