Ні усміху сонця зі стрітенських небес, ні світлих краплин зі стріхи — провісників ранньої весни. Весь світ у білім вихорі сніжинок й холодна музика вітрів. Світлішало на хвилю, коли нестримну мелодію гуцулки вітри змінювали на вальс. Тоді крізь мереживо сніжинок з музейних вікон виднілися міські будинки й краєвиди зимових гір.
У музеї було привітно й хвилююче від дитячих живописних малюнків, цікавих композицій і мистецьких виробів, наповнених незайманою святістю почуттів. І водночас вражали довершеністю Мистецькі твори викладачів.

Мова про виставку «Дитячий світ кутської палітри», присвячену десятирічному ювілею першої і єдиної в історії Косівщини Кутської дитячої художньої школи. Вона носить ім’я видатного кутського кераміка початку XX сторіччя Івана Брошкевича і стала п’ятим таким дитячим художнім закладом у нашій області.

Відкриття виставки відбулося 15 лютого цього року — на свято Стрітення Господнього у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

А вже 22 лютого доступ до виставки перекреслила червона стрічка карантину. І аж до шостого квітня. 20 квітня відбулося її закриття.

Анонс про цю виставку виклала в інтернеті директорка згаданого художнього закладу-ювілянта Марія Іванівна Михайлишин.

— Маріє Іванівно, хоча ми ведемо розмову про закриття виставки й про творчі здобутки дитячої мистецької школи за 10 років, ваш анонс мимоволі напрошується в цю публікацію. Не заперечуєте?

— Ні. Але я це зроблю у скороченому і дещо відредагованому вигляді.

— Будь-ласка.

— В експонованих на виставці творах образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва учнів і викладачів нашої художньої школи — захоплюючий пророчий Шевченковий погляд ніби промовляє до музикально-поетичної душі «Піаніста», українська співоча душа Назарія Яремчука — до загадкової юної дівчини з картини «Замріяна…».

В унісон звучать пейзажні й сюжетні теми разом з тематичними композиціями, гобеленами, малюнками на склі, роботами в різних декоративних техніках, якими так рясніють виставкові зали.

На особливу увагу заслуговують роботи із декоративними керамічними виробами за народними мотивами кутської кераміки та алегоричними постатями в дитячих малюнках.

І все це благотворить серія картин на духовну тематику. З них ллється світло Ісусової благодаті та янголів, які охороняють і умиротворюють мистецький дивосвіт кутської палітри.

Ігор ще й відбув 119 днів полону в підвалах так званої донецької ФСБ та в Іловайську. Про війну й полон він написав дві книжки — «Танець смерті» та «Фуга «119», які вражають не лише глибиною духовного й філософсько-образного сприйняття реальності, святістю ставлення до України, але й винятковою чесністю, правдивістю й об’єктивністю у відтворенні пережитих подій під час війни і полону, стану власної душі і побратимів та україноненависних, морально зубожілих ворогів-невігласів.

Марія Михайлишин представила також справді високого мистецького рівня живописні картини: «Світає, край неба палає..» з портретом Тараса Шевченка на тлі світанкового пейзажу, «Пізня осінь», «Рідні Карпати», «Маки», «Єрусалим. Вид на храмову гору». Останній твір створила після туристичної поїздки в Єрусалим.

Чимало асоціацій і роздумів викликали талановиті твори з декоративного розпису «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Опівнічне…» та з кераміки — «Свята Родина» викладачки Тетяни Березюк. Як і сини Марії Михайлишин, чоловік Тетяни — Вадим Таргонський теж воював на Донбасі. Три роки війни серйозно підірвали його здоров’я.

Гармонійною й теплою гамою кольорів та образністю приваблювали зір гобелени «Стихії Карпат», «Квітковий натюрморт», мозаїка з яєчної шкаралупи «Водяна лілея» викладачки Марти Чорней-Новицької.

Керамічну вазу та декоративне панно «Відлуння Карпат» з досить оригінальною оздобою презентувала на виставці викладачка Діана Воротняк.

Викладачка Тюдівської філії Кутської художньої школи Вікторія Прокоп’юк привертала увагу відвідувачів своїм настінним панно в стилі декоративного розпису «Елементи кутської кераміки».

Серед різножанрових учнівських творів, крім академічних (програмних), було чимало на сакральну, зокрема й великодню, історичну та на воєнну тематики.

Погляд мимоволі затримувався на малюнках, тематичних композиціях і оздоблювально-вжиткових виробах дітей. Викликали захоплення й подив їхні дивовижно цікаві знахідки з інтерпретації в мистецькі твори кутських духовних святинь, міської ратуші та інших пам’яток історії.

Вражала виконавська майстерність копій картин відомих художників про Ісуса Христа, портретних зображень ангелів. Ти був заворожений небесною ясністю погляду синіх очей маленького Ісуса, красою й милістю його дитячого личка на тлі з переливами відтінків синього кольору. Цю копію картини «Ісус з колосками» намалювала колишня учениця Марії Михайлишин Ольга Федюк у своїх одинадцять років.

І вона, і майже всі учні, твори яких були представлені на районній виставці, є учасниками міжнародних і всеукраїнських виставок, конкурсів і фестивалів. Більшість з них здобули перемоги.

— Маріє Іванівно! Давайте, згадаємо прізвища вихованців вашої школи — учасників цієї виставки.

— Враховуючи, що ми представили на виставку майже 150 творів образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва, неможливо вказати всі їхні назви, а тим більше охарактеризувати. А прізвища дітей називаю з великою приємністю.

На виставці були експоновані роботи моїх вихованців: Тетяни Джумарик, Олі Федюк, Яни Наконечної, Олександра Сербина, Дмитра Черкача, Віталія Шпинтюка, Яни Савчук, Христини Кошелюк, Тетяни Герцюк, Софії Кузьменюк, Вікторії Мицкан, Миколи Фединчука, Марії Григорак, Рими Аракелян, Тетяни Галицької, Вікторії Чупринчук.

З учнів Тетяни Березюк — Іоланти Павлюк, Віктори Григорак, Юлії Кархут, Аліни Кифорак, Світлани Лазорик, Світлани Галицької, Христини Артемчук, Василька Кузьменюка, Вікторії Опарик.

З учнів Марти Чорней-Новицької — Святослава Пилип’юка, Романа Бринського, Вікторії Литвиненко, Наталії Халової, Вадима Артимчука, Олександри Близнюк, Ельвіри Додяк, Яни Панчук.

З учнів Вікторії Прокоп’юк — Віоріки Дарійчук, Тіни Подоляк, Надії Михайлікової, Ірини Додяк, Романа Додяка, Назарія Кордяка, Назарія Фірчука.

Із учнів Діани Воротняк — Станіслава Ориняка, Тетяни Гулій, Уляни Ковалюк, Діани Головчук, Євгенії Гасяк.

На закритті виставки відбулася презентація 20-хвилинного відеофільму про Кутську дитячу художню школу. Переглядаючи його, учасники заходу побачили на відеозйомках: музей цього мистецького закладу, серед експонатів якого кутські кахлі та інші керамічні вироби із вкрапленням синього кольору; акварелі Юрія Півторанюка з будівлями й краєвидами Кутів 50–60-тих; створені викладачами й учнями малі архітектурні форми у центрі містечка; намальовані за ескізами Марії Михайлишин орнаментальні стрічки з двох боків вижницького мосту з характерними для Вижниччини рослинним і для Косівщини — геометричним мотивами та настінний розпис актової зали дитячого садочка «Покутянка».

А також відеозйомки про заняття з образотворчого й оздоблювально-вжиткового мистецтва, про участь у районних, обласних, всеукраїнських й міжнародних конкурсах і фестивалях, зокрема у Фіналі Освітньої кампанії в польському місті Жешові. Він проходив 11–14 вересня 2014 року й був орієнтований на школи Польщі, Білорусі й України.

Представляти на ньому Україну випала честь саме Кутській дитячій художній школі як переможцю регіонального відбору у місті Львові. Щоб пройти його, треба було грамотно оформити чимало документів, створити двохвилинний відео-фільм та придумати оригінальний електронний пристрій майбутнього, намалювати його та зробити опис (у цьому випадку для художників). У фіналі разом із директоркою школи Марією Михайлишин взяли участь учениці Христина Кузьменюк, Софія Кузьменюк, Яна Кузьменюк і колишній вихованець Святослав Пилип’юк, який придумав «Планшет для художників-початківців».

— Це перша участь Кутської художньої школи в такому міжнародному проекті? — запитую, директорку цього закладу.

— Так. Важливу інформаційно-методичну допомогу надала нам Роксолана Барчук — керуюча справами виконавчого апарату Косівської районної ради.

До речі, це не перша участь художньої школи з Кутів під керівництвом Марії Михайлишин у міжнародних заходах для обдарованих українських дітей у Польщі, незважаючи на те, що в сузір’ї дитячих художніх шкіл України вона зустріла лишень десяту весну. Засвітлівши в такому ранньому віці на всю Україну, освітлює й сусідню Польщу. Вже більше десятка дипломів мовою цієї країни перетнули польсько-український кордон й отримали постійну прописку в експозиції міжнародних нагород у директорському кабінеті Кутської дитячої художньої школи”.

Поряд з ними витанцьовують аркана дипломи з міжнародних гуцульських фестивалів. І аж відлунюють дзвінкими мелодіями «Запорізького маршу» всеукраїнські, зокрема із всеукраїнських конкурсів з образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва «Вижницька палітра».

«Без нас не було б і вас!» — не без гордості дивляться на них дипломи й грамоти регіональних, обласних і районних фестивалів, конкурсів і виставок.

Так, шлях до висот починається з конкурсів найнижчого рівня, а перемоги у них — з відповідального ставлення викладачів та учнів до проведення кожного заняття. У Кутській художній школі така відповідальність на першому плані. У цьому переконують і районна виставка, і фрагменти відеофільму із занять, які проводять Марія Михайлишин (академічний живопис, третій клас), Тетяна Березюк (кераміка, четвертий і п’ятий класи), Марта Чорней-Новицька (ткацтво — третій, кольорознавство — перший клас), Діана Воротняк (рисунок, другий клас). Вікторія Прокоп’юк (розпис на тканині за мотивами кутської кераміки, четвертий клас).

Як і два кількахвилинні попередні, презентований на виставці відеофільм створено за сценарієм і режисуванням Марії Михайлишин. Відеограф і монтажер — Олександр Новосельський. У всіх трьох фільмах фрагментарно використано зйомки Ігоря Шарабуряка.

На відкритті, й закритті виставки відбулася презентація кольорового видання «Кутська дитяча художня школа», яке кожен з учасників отримав у подарунок.

Воно побачило світ у видавництві «Писаний Камінь», директор якого — відомий підприємець і книговидавець Михайло Павлюк. У цьому виданні вміщено майже двісті викладацьких та учнівських мистецьких творів і світлин. Задум і текст — Марії Михайлишин, комп’ютерна верстка — Тетяни Березюк, Лариси Новосельської, Віталія Стефурака, дизайн обкладинки — Катерини Сорохманюк, редактор — Оксана Шпак.

На телебаченні «Галичина», у відеофільмах і згаданому кольоровому виданні, й на презентації виставки в Косівському музеї директорка художньої школи із великим захопленням розповідає й пише про історію кутської кераміки, про знайдені кахлі.

Я їх бачив у музеї художньої школи. Вони справді дивовижні: з-поміж зелених й жовтих барв — погляд синього кольору. Як погляд синього Черемошу й синіх гір, синіх очей і синіх небес. Як віддзвін славної історії кутської кераміки, як голос її майстрів і мелодійність їхнього таланту.

Ці реліквії мистецької історії Кутів були викинуті байдужою рукою на зарінок над Черемошем. Приречені на забуття, вони знову засіяли своєю красою і вдячністю директорці художнього закладу Марії Михайлишин. Це вона разом з чоловіком, адвокатом, Ярославом Михайлишиним знайшла їх у купі битої цегли, коли йшли стежкою до Черемошу.

Надзвичайно щаслива й рідкісна мить: йшла до дзвінкоголосої ріки, а зустрілася з мистецтвом минулого.

Радість. Неймовірна радість в її синіх очах: «погляньте, на цих кахлях викарбувані прізвища — Софійчук, Лазорик та Луканюк або Лукинюк (важко прочитати). А з мистецтвознавчих джерел відомо, що вони є представниками кутської керамічної школи другої половини XX століття. Тепер ми точно знаємо, що знайдені кахлі — це кутська кераміка.

Її відродження — одне з головних завдань у навчально-творчій програмі нашої художньої школи, і ми дуже просимо людей, в яких збереглися вази, глечики, миски, макітри, скульптурки, інші керамічні вироби, хай не викидають, а приносять до нас у музей. А, можливо, в когось збереглися й кахлі», — каже Марія Михайлишин.

У згаданому музеї, створеному з легкої руки М.Михайлишин, вже замало місця для експонатів. Вони просять простору. А тут, крім кахель, згадують давні часи гарчик і глиняні горщики, і все багатство керамічних посудин та скульптурок, відсвічують з минулого писанкові узори. І вже не на весільному хатньому порозі, а в музеї зустрічають гостей чорнобриво-зеленоокі рушники.

Марія Михайлишин, як директорка, і весь викладацький колектив роблять все можливе для утвердження Кутської дитячої художньої школи у мистецькому просторі рідної Косівщини, України й за її межами. А Марія Іванівна своїми мистецтвознавчими розвідками ще й визволяє мистецьку історію Кутів із холодної тіні забуття.

— Маріє Іванівно, пасує, і читачів нашої публікації ввести в екскурс історії кутської кераміки.

— Звичайно. Хочу відзначити, що саме кутське гончарство значною мірою спричинилося до формування стилістики гуцульської кераміки та її експорту в країни Західної Європи, Австралії, США і Канади. У Кутах працювали і творили славні родинні династії Брошкевичів, Наплів, Бойчуків, Угринюків, Будзів, Плав’юків, Ковалюків, Лазориків, Ілюків, Чесновських, Радомських, Волощуків… І цей перелік можна ще довго продовжувати. Бо за історичними відомостями, на початку XX ст. у кутському осередку працювали понад 60 майстрів кераміки. Кожен із них старався внести в свої вироби власні елементи, щось оригінальне й неповторне.

Коли починаєш збирати інформацію, вивчати й досліджувати орнаментику кутських майстрів минулого, то відкриваєш дивосвіт їхньої керамічної семантики. Вражає вдале поєднання елементів вишивки, ткацтва, різьблення, писанкарства та інших традиційних видів нашого мистецького краю.

А як цікаво поєднані традиційні гуцульські геометричні елементи з дрібними рослинними вірменськими. Це зумовлено тим, що в Кутах, у долині над Черемошем, у свій час проживала чисельна вірменська громада. Завдяки цьому маємо широкий діапазон орнаментальних варіантів, в яких закладено генетичний код кутської ментальності. І якщо його відтворює дитина, то з-під її рученят виходить неповторний світ краси й дитячої сентиментальності. Такі дитячі твори ми експонували і на районній виставці.

— Дякую за екскурс у світ краси дитячої творчості, в хвилюючу історію синьоокої кутської кераміки.

Василь Глібчук.
«Гуцульський край», №18, 30.04.2021 року

Share