Дмитро Онуфрійович Пожоджук — письменник, журналіст, громадсько-політичний діяч, етнограф, фольклорист, писанкар, вишивальник, етнолог, краєзнавець.

Народився 15 жовтня 1955 року в селі Космачі Яблунівського району Станіславської області, в сім’ї робітників. Дід Дмитра по батьковій лінії, Микола Васильович Пожоджук, у 1918 році був закатований у концтаборах в Омську, а дід по маминій лінії, Юрій Васильович Топузяк, загинув у 1917 році на полі битви проти Росії у складі австрійської армії.

У 1970 році Дмитро Пожоджук закінчив Космач-Банівську восьмирічну школу, в 1973 році — Космацьку середню школу.

У 1988 році Дмитро Онуфрійович отримав літературно-мистецьку премію імені Мирослава Ірчана, в 1989 році — почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України», в 1999 році став лауреатом Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка.

У 1973 році Дмитро Пожоджук вступив на факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка, який через переслідування органами КДБ закінчив лише в 1991 році. Дипломну роботу написав на тему «Питання культури у Варшавській українській газеті «Наше слово», яку успішно захистив. У 2001 році закінчив аспірантуру філологічного факультету (кафедра фольклористики імені Філарета Колесси) Львівського національного університету імені Івана Франка і видав свою монографію «Українська ввічливість» на базі польових досліджень з усіх етнічних українських земель. Складається вона з таких розділів: «Історія вивчення українського етноетикету», «Словесно-обрядова поезія етноетикету в традиційних обрядах і звичаях», «Поезія позаобрядового етноетикету».

Мати Дмитра Онуфрійовича, Пелагія, писала писанки, виготовляла з бісеру ґердани і силянки, вишивала сорочки і сардаки, гачі і портки, ткала полотно, співала в космацькому сільському хорі славетного Михайла Мороза, на базі якого в 1939 році було створено в Івано-Франківську Гуцульський ансамбль пісні і танцю, який діє й понині. В ансамблі вона танцювала з відомим танцюристом Ярославом Чуперчуком. Зважаючи на те, що від Космача до Івано-Франківська відстань сто кілометрів і добиратись було важко, Пелагія Юріївна, як і значна частина космачан, покинула працю в ансамблі.

Уже після війни і до останніх років життя Пелагія Пожоджук брала активну участь у різних виставках народного мистецтва і фестивалях, за що її нагороджували почесними грамотами, а до її оселі вчащали записувати пісні, легенди, казки студенти Одеського, Прикарпатського, Чернівецького університетів. Ця хата в Космачі, в якій і зараз проживає Дмитро Онуфрійович, стала улюбленим місцем проведення дозвілля для видатних діячів української культури і літератури, насамперед, для Миколи Колесси, Григорія Смольського, Володимира Івасюка, Володимира Грабовецького, Романа Іваничука, Федора Погребенника, Степана Пушика, Неоніли Стефурак, Романа Качурівського, Орисі Яхневич, Петра Арсенича, Івана Гончара…

Сьогодні вчащають до Дмитра Пожоджука студенти та професори з далеких і ближніх країв, а серед них Богдан Яремко з Рівного, Михайло Красиков з Харкова, Володимир Баранюк з Варшави, Тетяна Марченко, Ігор Пошивайло з Києва, уславлені фотомистці Юрій Білак і Курило Горішний із Франції, Таня Д’Авіньон і Роксолана Лончина зі США, Анджей Полєц із Польщі, Гера Артемова з Києва…

Його оселя вже стала відомим в Україні музеєм, де можна побачити не тільки вишивки Дмитра Онуфрійовича, а й величезну колекцію писанок, вишивок з різних теренів України, картин, гуцульського одягу та старовинних предметів побуту. Господар залюбки показує своїм гостям Космач, знайомить з народними майстрами села, звичаями і традиціями. Як наслідок — виданий у Франції великий фотоальбом світлин паризького фотографа Юрія Білака «Гуцули», в якому вміщено 90 відсотків фотографій з Космача: космацьке весілля на конях і колядники, Маланка, Різдво і Великдень, народні майстри та їхні вироби. Виданий українською, англійською і французькою мовами, фотоальбом не має аналогів у світі.

Вражає також велика серія фотографій Євгена Галича, до якої увійшли космацькі ткачі, писанкарі, майстри з виготовлення музичних інструментів, гончарі, майстри з виготовлення народного одягу, сирної іграшки, обробки шкіри…

З ініціативи Дмитра Онуфрійовича Пожоджука стартував у селі Верхній Ясенів Верховинського району перший Міжнародний гуцульський фестиваль, який уже десятки років мандрує районними центрами Гуцульщини. Дмитро Онуфрійович був організатором наукової конференції, а разом з Марією Комаровською були ведучими фестивалю. Згодом, у 1991 році, Дмитро Пожоджук організовує в Івано-Франківську Перший світовий конгрес писанкарів, а в Києві, разом з керівником Українського центру народної творчості Володимиром Подкопаєвим започатковує Перший міжнародний з’їзд писанкарів, у якому беруть участь відомі писанкарі: Одарка Онищук та Оксана Ярош з Канади, Олеся Романенко, Зенон Єлиїв, Таня Осадца зі США, Валентина Терешкун з Німеччини, Тарас Городецький з Червонограда, Параска Багрійчук, Марія Дзвінчук, Анна Подоляк з Космача, Оксана Білоус, Зоя Сташук з Києва…

А коли Дмитра Пожоджука обрали сільським головою Космача, він започаткував у рідному селі Міжнародний фольклорний фестиваль «Великдень у Космачі», в якому брав участь і Президент України Віктор Ющенко. Відкривали фестиваль сто трембіт і рогів. Дмитро Пожоджук прагнув показати на єдиному Великодньому фестивалі в Україні гаївки та веснянки, ігри і танці з усіх етнічних земель України. В рамках фестивалю щороку відбувались міжнародні з’їзди писанкарів. Делегати з Донецька, Запоріжжя, Чернівців, Вінниці, Львова, Тернополя запалювали фестивальну ватру з викресаного вогню на священній горі Ґрегіт у Космачі.

Перебуваючи на посаді сільського голови, Дмитро Пожоджук зініціював відкриття у Космачі меморіальних дощок Омелянові Ковчу, Тарасові Чупринці, В’ячеславу Чорноволу, Володимирові Шухевичу, Параскевії Трутяк, Григорієві Смольському, Михайлові Морозу, Олексі Новаківському, Борисові Антоненку-Давидовичу, Іванові Огієнку…

З його почину в Космачі, на присілку Багна, проводили молодіжний фестиваль «Керамічні канікули», в якому брала участь студентська молодь з України, країн Прибалтики і Польщі…А ще Дмитро Пожоджук був застрільником проведення Всеукраїнського патріотичного збору «Бандерівська столиця кличе до чину» в Космачі…
В 2019 році Пожоджук Дмитро Онуфрійович став членом Національної спілки журналістів України.

Дмитро Онуфрійович записував в українських селах веснянки, колядки, співанки-хроніки, похоронні, рекрутські та історичні пісні, коломийки, весільні пісні і щедрівки, класифікував їх, вивчав і вже згодом друкував наукові спостереження у різних виданнях: «Експедиція фольклористів до Космача» («Свобода», США), «Весілля в Космачі через призму століть» («Вільна думка», Австралія), «Родинні зв’язки в гуцульських народних колядках» («Гомін України», Канада), «Пісня над колискою» («Гуцулія», США), «Багата на співанки її головонька» («Культура і життя», Київ)…

Він бере участь у міжнародних конференціях на теми: «Духовна культура України: якій їй бути завтра?», «Духовні скарби українського народу в житті молоді», «Діяльність музеїв просто неба у збереженні культурної спадщини та відродженні духовности народу», «Писанка — символ України», а також у п’ятих гончарівських і сорокових кольберґівських читаннях…

Воднораз Дмитро Пожоджук був учасником численних всеукраїнських і міжнародних фестивалів та виставок, організовував персональні виставки вишивки, писанок, виробів з бісеру в Канівському національному музеї-заповіднику Тараса Шевченка, Сумському художньому музеї, Черкаському художньому музеї, Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику, Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича, Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка (виставку відкривав Олесь Гончар) і Львівському музеї Михайла Грушевського, в музеї Гетьманства в Києві.

Книги відгуків мистця рясніють чудовими записами, як, наприклад: «Вельмишановний пане Дмитре! Ваш талант покритий проведінням Божим і Пресвятої Покрови. То хай з ваших рук, вашого серця струменить лише добро. Валерій Сиротенко, м. Краматорськ Донецької области» або «…Своєрідний космацький орнамент вишивок Дмитра Пожоджука зачаровує, освітлює душу, приємно бентежить серце, вселяє гордість за рідний народ, який віками боровся за свою волю, розвиток, соціальне і національне визволення, зберіг за всіх часів неповторність, чистоту.

Відтворити це, зберегти для нащадків, внести свою частку у загальну справу розвитку українського мистецтва — велика відповідальність, почесна справа. Хай щастить тобі, дорогий Дмитре. Хай журналістський почерк пера і мистецький дотик голки поєднуються завжди і приносять радісні, творчі здобутки. Доцент факультету журналістики Львівського університету В.В.Лизанчук. 1980 рік».

Катерина Воляник.
«Гуцульський край», №44, 30.10.2020 року

На замітку:

Share