13-го березня цього року завершила свій земний шлях відома майстриня з Річки Марія Гнатівна Григорчук, була єдиною у нашій окрузі жінкою-бондарем. У її вмілих руках бондарська справа як кажуть, горіла.

Приємно було спостерігати, як у ніжних жіночих руках смерекові колениці у поєднанні з ясеновими пластинками перетворювалися на готовий виріб. Адже це часом не під силу навіть доброму столяру, який досконало володіє інструментом.

Бондарство має свої технологічні нюанси, простий дещо грубуватий на вигляд вісний ніж, як-небудь колені доги, все це вимагає неабиякого вміння і зусиль, щоб довести до завершення виріб.

Вона була чи не єдиною майстринею, яка робила плоскі обручі з коленого ясена, явора простим ручним способом, а це повірте і складно і нелегко.

Народилася Марія Григорчук у Річці, присілок (Біси) Погар, з дому Пітиляк. Батько Гнат Михайлович Пітиляк був добрим столяром, який теж займався бондарством, від нього і перейняла дочка Марія це прекрасне ремесло. Але вона пішла дальше, свої роботи почала оздоблювати випалюванням.

Марія Григорчук с. РічкаПостійно займатися бондарством Марія Гнатівна почала десь з 1973 року. Її роботи зацікавили мистецтвознавців і шанувальників народного мистецтва і її запросили працювати у художні майстерні (ХВК), що в місті Косові, в яких вона трудилася надомницею, до 1993 року. Роботи Марія Григорчук цікаво оздоблювала випаленим орнаментом, і хоча вони були співзвучні з мотивами орнаменту знаменитого майстра Івана Юрійовича Грималюка, але вона подавала їх у своїй інтерпретації, що робило орнамент свіжим і новим.

Важливо те, що Марія Гнатівна цікавилася технологією заготовки та зберігання матеріалу. Ми із студентами приходили часом може і несподівано, невчасно, але вона знаходила все необхідне для того, щоб показати майстер-клас з виготовлення бондарських виробів. Цей процес є складним, бо треба слідкувати, щоб заготовка не пересохла…

Добрим помічником Марії Гнатівни був син Іван. Іван Іванович Григорчук добре володіє бондарським ремеслом, адже весь час працював разом із нею і лодає надію, що писак, яким мама оздобила не одну сотню виробів, ще зберігає тепло її рук і не охолоне.

Віриться, що вироби виготовлені майстринею, будуть жити, в тому числі і бондарство. Можливо нам вдасться зберегти його для майбутніх поколінь.

Йосип Приймак,
старший науковий співробітник Регіонального центру народного мистецтва (Гуцульська гражда), заслужений працівник освіти України.

«Гуцульський край», №16, 17.04.2020 року

Share