Вишиванка, вишивальниця… Слова, які закріпилися в українській мові та національній свідомості упродовж тисячоліть.

Здавна вишиванням займалися всі жінки, які брали участь у творенні народного строю. Це найпоширеніший та улюблений спосіб оздоблення одягу. Кожна прикрашена ручною вишивкою річ вже становить художню цінність.

В 30-40-х рр. минулого століття декоративні елементи міської моди під впливом народної вишивки набули особливого поширення на теренах Галичини. Часопис для жіноцтва «Нова хата», який видавався у Львові тими роками, активно популяризував використання вишиваної оздоби як в одязі, так і в тканинах побутового призначення.

Стильні сукні, повсякденні та святкові; дитячі комплекти для немовлят, школярів і дошкільнят; жіночі торбинки, шалі, блузки, постільна білизна та піжами; завіси, портьєри, обруси та серветки для кухні, звичайно ж, речі церковного призначення (див.іл.). Асортимент виробів був надзвичайно багатим. Орнаменти запозичували з уставок буковинських, полтавських та гуцульських традиційних народних сорочок.

Залежно від призначення, підбиралося й полотно: фабричного виробництва й домоткане, лляне й конопляне, панама, канва, шовки. Тканина повинна бути тонка, міцна, добре надаватися до прання. В журналі «Нова хата» також друкувалися практичні поради: як і де краще розмістити вишивку, компонувати узір, не перевантажуючи елементами, які потрібні нитки, як правильно прати та прасувати оздоблені речі.

В 1934 році усі випуски журналу на обкладинці публікували стилізоване графічне зображення української дівчини у вишиваній сорочці. Автором малюнка була Галина Мазепа (1910–1995) – дочка прем’єр-міністра уряду УНР І. Мазепи. ( Талановита мисткиня. Жила і померла в Південній Америці. За керамічну ікону Матері Божої вона одержала нагороду міністра культури Венесуели та золоту медаль Президента країни (1956), а в 1980 році здобула престижну нагороду ЮНЕСКО за ілюстрації до дитячих книжок).

В ті далекі часи, коли Галичина перебувала у складі Польської держави, українська вишивка завжди була в моді, а мистецькі традиції нашого народу знаходили застосування у різних сферах життя.

За матеріалами журналу «Нова Хата»

Тимчук З.Ю. — Науковий працівник Косівського музею НМПГ

Share