У когорті видатних майстрів української народної вишивки ім’я заслуженого майстра народної творчості Ганни Юліанівни Герасимович одне з найпопулярніших на Прикарпатті та Гуцульщині. З її творчістю пов’язують новий поступ розвитку цього найбільш масового виду народного мистецтва.

Світлинами її творів проілюстровані найкращі книги, альбоми, буклети, путівники, в яких популяризують український образотворчий фольклор, народну творчість. Зразки її вишивок покладені в основу навчальних програм, навчально-методичних посібників з вивчення народної вишивки.

Ганна Юліанівна Герасимович народилася 28 березня 1889 року в с.Пилипче на Тернопільщині, де Збруч зустрічається з Дністром. Ще малою дівчинкою взяв її до себе дід, який жив у Старих Кутах. У 1899 році, десятирічною, Ганнуся переїхала з батьками в с.Рибне.

З 1921 року Г. Герасимович живе у м.Косові. Тут вона близько познайомилася з відомими косівськими майстрами декоративного ткацтва, килимарства з династій — Горбових, Бовичів, Джуранюків, Процюків та інших.

У 20–30 роках майстриня працювала художником у спілці «Гуцульське мистецтво» в Косові. За своїми проектами і за народними мотивами створила багато композицій для килимів, верет, накидок, доріжок, портьєр. Створені художницею зразки декоративного гуцульського ткацтва та килимарства отримують високу оцінку на багатьох виставках краю.

Перевагу надавала яворівським мотивам, серед яких зустрічаються найдавніші: «скриньковий», «головкате» (взірці, що складаються з трикутничків або ромбів), «ріжкаті» (косівські та верховинські мотиви), «рачок» (у вигляді ромба, на кутах якого виступають «кучері» або «ріжки»).

Найулюбленішою технікою вишивки Г.Герасимович була низинка. У вишивках цією технікою майстриня полюбляла восьмипелюсткові «ружі», «розетки», які ще називають «чічками», ромбики з трилисниками на вершечках, зображення числа «вісімки», яке ще називають «лумеровий». Особливе замилування Ганна Юліанівна мала до сонячної палітри кольорів. Запозичувала їх із космацьких писанок, у яких переважають оранжеві, жовті, ясно-зелені, червоні та охристі кольори на чорному або темно-коричневому тлі.

Невипадково багато зразків своїх вишивок вона називала «космацькими».

Майстриня вишивала на традиційній народній основі й водночас поповнювала і збагачувала свої роботи новими композиційними рисунками. Цьому сприяло і те, що художниця постійно поглиблювала професійні знання — вивчала народне мистецтво Київщини, Полтавщини, Чернігівщини, Буковини, Закарпаття, Росії та Білорусі. Насамперед її цікавили вишивка, килимарство, декоративне ткацтво.

У 30-ті роки майстриня створила нові композиції рисунків для гуцульських килимів і вишивок, які отримали назви «Вишивковий», «Гердановий», «Низинний», «Крайковий», «Скриньковий», «Пацьорковий», «Віконця», «Смерічки», «Баранчики» та багато інших — понад ЗО назв. Всі стали традиційними для гуцульського народного мистецтва.

Особисте знайомство Ганни Герасимович з видатними діячами української літератури, мистецтва декоративного напряму — І.Франком, В.Стефаником, М.Черемшиною, О.Кобилянською, В.Кобринським, які перебували на Гуцульщині, мало великий благотворний вплив на ідейно-творче формування її особистості як митця. Більшість з них були частими і дорогими гостями в родині Герасимовичів. І.Франко у творі «Скошений цвіт» з глибокою душевною теплотою згадує про діда Г.Ю.Герасимович — Теодора Ліскевича.

За свого життя Ганна Герасимович обійшла багато гірських сіл Гуцульщини, Прикарпаття, Покуття, Буковини, досконало знала художньо-стильові ознаки народного мистецтва майже всіх регіонів Галичини, Буковини, Бойківщини, Лемківщини, Закарпаття та інших місцевостей України.

Часто відвідувала гірське село Яворів, звідки вийшли перші видатні різьбярі славнозвісних династій — Шкрібляків і Корпанюків. Приятелювала з матір’ю Юрія і Семена Корпанюків, Катериною Шкрібляк знаменитою вишивальницею.

Коли організовували музей народного мистецтва в м.Коломиї, родина Герасимовичів разом з В.Кобринським була однією із перших його засновників.

Г.Герасимович передала для започаткування музею з власної колекції коштовні експонати — твори видатних майстрів Гуцульщини, в тому числі і роботи знаменитого яворівського різьбяра Ю.Шкрібляка.

В 1939 році її запросили до щойно організованого в Косові училища прикладного мистецтва, в якому протягом шістнадцяти років очолювала відділ художньої вишивки.

Педагогічну роботу Г.Герасимович поєднувала з власною мистецькою діяльністю. А її авторська теоретично-практична розробка «Гуцульська вишивка», що була опублікована у збірнику «Піонерське горно» у Києві (1971 р.), послужила основою для навчальних програм з художньої вишивки для училищ прикладного мистецтва України.

Ганна Юліанівна відома також і як чудовий майстер крою і моделювання жіночого та дитячого одягу. Декілька років вона вела в районному Будинку культури курси, на яких підготувала понад 80 майстрів з цього фаху.

З 1947 року й до кінця свого життя Г.Ю.Герасимович — постійний учасник усіх республіканських, всесоюзних, багатьох зарубіжних виставок. Серед великої кількості художніх творів майстрині найулюбленішими були вишивані рушники, скатертини, серветки, занавіски, покривала, гардини-ширми, блузки, декоративні настілки-доріжки, чоловічі сорочки, жіноче і дитяче святкове вбрання та інші.

У повоєнні роки у творчості художниці відкрилася нова сторінка. Вона розробила сюжетно-тематичні композиції. З цієї серії відомий твір «На полонині» (1957 р.), придбаний республіканським музеєм народного мистецтва в Києві.

Довершену майстерність Г.Герасимович продемонструвала у портретних творах. До ювілейних дат видатних українських письменників Г.Герасимович вишила портрети Івана Франка (1956 р.), Марка Черемшини (1959 р.), Тараса Шевченка (1961 р.).

Багато мистецьких робіт Ганни Юліанівни у післявоєнний період експонували на всіх декадних виставках українського мистецтва, що відбувались у Москві.

У 1961 році на виставці у Канаді, присвяченій 100-річчю від дня смерті Т.Г.Шевченка, портрет Кобзаря, вишитий Ганною Юліанівною, викликав захоплення відвідувачів. У книзі відгуків цієї виставки був і такий запис: «Ми ніколи раніше не бачили так прекрасно виконаної роботи… Як тільки людська рука може творити подібне?!».

У 1959 році талановиту вишивальницю прийняли у члени Спілки художників України. У 1960 році Указом Президії Верховної Ради України за великі заслуги в розвитку українського народного мистецтва Ганну Юліанівну Герасимович — одну з перших митців Прикарпаття — удостоїли почесного звання «Заслужений майстер народної творчості України».

1960–70 роки в житті Ганни Юліанівни були сповнені новими щедрими творчими зажинками. Щоліта до неї приїжджали видатні діячі культури та мистецтва України і Радянського Союзу, зокрема славетна радянська арфістка Ерделі, композитори Кос-Анатольський, Гринишин, художники Василь Касіян, Володимир Масик, письменник Михайло Стельмах та багато інших.

Оглянувши твори Ганни Герасимович на республіканській виставці в м.Києві, лауреат Державної премії, письменник Михайло Стельмах у книзі вражень записав: «Вишивки ГЮ.Герасимович — це пісня, вишита барвами гірського краю і красою Гуцульщини. Вбираєш її очима, душею і радієш, що поруч з тобою живуть такі прекрасні майстри».

Численні твори художниці, яка померла 31 березня 1974 року, придбали та експонують у музеях Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Косова, а також у зарубіжних. Вони є значним внеском у скарбницю не тільки українського, але й світового мистецтва.

Тетяна Березка,
науковий працівник Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Автор портрета Ганни Герасимович – художник Геннадій Малявський.

«Гуцульський край», №49, 6.12.2019 року

Share