Твори гуцульських майстрів посідають одне з яскравих місць на ниві української культури.

З ім’ям славного майстра Юрія Івановича Шкрібляка (1822–1884) з Яворова пов’язана нова епоха в розвитку різьбярства на Гуцульщині. Справу Юрія Шкрібляка продовжили і примножили три його сини — Василь, Микола та Федір, а згодом розвивали майстри наступних поколінь цієї династії — онуки й правнуки. Свої твори різьбярі династії Шкрібляків презентували на багатьох виставках й неодноразово удостоювались високих нагород.

Розгалуження династії різьбярської родини Шкрібляків-Корпанюків розпочинають брати Юрій Іванович (1892–1976) і Семен Іванович (1894–1970) Корпанюки з Яворова, які є онуками Юрія Шкрібляка по лінії матері Катерини. Різьблення стало традиційним заняттям, яке передавалося з роду в рід. Важливо, що ця родинна справа не переривається до сьогодні.

Зміцнюється генеалогічне дерево родини, потужні корені якого сягають двох століть.

Петро Васильович Корпанюк — сучасний представник славетної різьбярської династії Шкрібляків-Корпанюків — є праправнуком Юрія Шкрібляка та внуком Юрія Корпанюка. Народився він 3 червня 1958 року в селі Яворові у сім’ї Василя та Анни Корпанюків. Ще змалку мав можливість спостерігати за рухом різця у вправних руках діда Юрка — заслуженого майстра народної творчості України, який виготовляв скриньки, тарілки, свічники, бочівки, цукорниці та горнятка, декоровані різьбленням. Саме в майстерні діда й були виконані перші вправи різцем. «Я ще писати не вмів, а вже різьбив. Часто приходив до діда в майстерню і дивився, як він різьбить. Пробував собі різьбити, і мені то виходило. Мій дідусь був грамотним, читав газети, слухав радіо і переповідав мені різні цікаві історії», — згадує Петро Васильович.

1977 року Петро Корпанюк успішно закінчив Косівський технікум народних художніх промислів ім. В.Касіяна, здобув фах художника-майстра художніх виробів із дерева. Деякий час працював учителем у Городянській школі. Однак надалі переважило бажання працювати творчо, як майстер-різьбяр у Косівському художньо-виробничому комбінаті, удосконалювати майстерність виконання авторських виробів з дерева, брати участь у художніх виставках, що відбувалися у Косові, Коломиї, Івано-Франківську, Києві, Москві. Він учасник виставок родини Корпанюків у Коломиї (1982, 1987), Косові (1992).

На республіканській виставці у Києві 1989 року, присвяченій 175-річчю від дня народження Т.Шевченка, експонувалася різьблена рахва. У цій роботі раннього періоду спостерігаємо схильність до чіткого поділу декорованої поверхні накривки рахви й бічної поверхні. Різьблений орнамент виразно прочитується на вибраному тлі. Ця робота зберігається у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського в Коломиї.

Від 1992 року Петро Корпанюк — член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а від 1993 — член Національної спілки художників України. Його різьблені вироби демонструвалися на чисельних виставках у Львові, Києві, а також у Польщі, Угорщині, Франції, Німеччині й Канаді.

1998 року він звітував на колективній виставці у Косові, організованій регіональною організацією Національної спілки художників України.

Свої твори Петро Корпанюк представляв на всеукраїнських художніх виставках — різдвяних і великодніх, присвячених Дню художника та Дню Незалежності України, що відбувалися у Києві та обласних центрах.

Петро Корпанюк — лауреат районної премії ім. Юрія Шкрібляка в галузі декоративно-прикладного мистецтва (Косів, 2003), делегат III з’їзду Національної спілки майстрів народного мистецтва України (Київ, 2004). Він — учасник багатьох міжнародних гуцульських фестивалів, а саме: у Вижниці (1992), Косові (2002), Печеніжині (2006), Надвірній (2015). Нагороджений дипломом лауреата І ступеня XVIII Міжнародного гуцульського фестивалю у Вижниці (2009) — за І місце в номінації «різьблення», дипломом лауреата XIX Міжнародного гуцульського фестивалю в Косові (2011) — за високу виконавську майстерність у конкурсній номінації «гуцульське декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво».

Персональні виставки творчих робіт майстра проходили у Косівській регіональній організації Національної спілки художників України (2009), в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини (2010). Родинна виставка, присвячена 190-річчю від дня народження Юрія Шкрібляка та 120-річчю — Юрія Корпанюка, відбулася на батьківщині майстрів у с.Яворові, а також у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім Й.Кобринського в Коломиї (2012).

Однією з найбільш вагомих персональних була виставка в залах Національної спілки майстрів народного мистецтва України в Києві (2006) — виставка творів майстрів Івано-Франківщини — Євгенії Геник (художня вишивка), Василя Стрипка (художня кераміка), Петра та Світпани Корпанюків (різьблення по дереву та інкрустація). На виставці побував колишній президент України Віктор Ющенко, котрий дав схвальну оцінку, а в книзі відгуків залишив запис: «Я бачив дивовижний духовний світ, який продовжує творити славна родина Корпанюків. Хай Бог благословляє їхні труди і життя».

За значний особистий внесок у розвиток українського народного декоративного мистецтва, вагомі творчі здобутки та високий професіоналізм Петро Васильович нагороджений почесною відзнакою (1994) і диппомами Національної спіпки майстрів народного мистецтва України (2004, 2006).

2010 року Петрові Корпанюку присвоєно почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України».

Петро Корпанюк — майстер із власним творчим почерком. Дивлячись на його твори, відчувається справді професійний підхід до виконання художніх виробів з дерева, декорованих різьбленням та інкрустацією. Стосовно асортименту виробів, насамперед слід назвати тарелі, скриньки, портретні рамки, що було притаманне і для Юрія Корпанюка. У тарелі Петра Корпанюка «Дідові візерунки» своєрідним відлунням звучить властиве творам Ю.Корпанюка виконання різьблення з уведенням для інкрустації темної породи деревини та бісеру. Саме для підкреслення головних мотивів орнаменту майстер застосовував бісер. Спорідненість із творами дідуся в підсиленні головних мотивів декору інкрустацією бісером чи перламутром спостерігаємо в тарелях Петра Васильовича «Гуцульський край», «З глибини віків», «Всесвіт», «Наш духовний світ».

Порівнюючи принципи композиційного вирішення, можна зауважити, що П.Корпанюк надає перевагу поділу декорованої поверхні на шість, вісім чи дванадцять частин. Це добре простежується у тарелях «Сузір’я», «Незалежність», «Різдвяна ніч». Характерні мотиви «гачки», «крижики», «колоски», «листочки», «кучері», «ружі», «пшенички», «копанички», а також варіанти їх поєднання і технічно досконале виконання, вказують на власний авторський почерк. У доробку майстра бачимо розмаїття тарелів, що відрізняються за розмірами (малі й досить великі), висотою (плоскі й поділені на більш заглиблене центральне поле і виступаюче обрамлення), матеріалом та орнаментальним навантаженням. Виточені на токарному верстаті також рахви, цукерниці, миски, чаші, підноси для печива, вази для квітів та писанки.

Зустрічаємо у доробку майстра портретні рамки різних форм і конфігурацій. Орнаментальне навантаження добре поєднується з основною частиною форми рамок — квадратних, із виступаючими перехресними завершеннями, прямокутних, хрестоподібних, круглих.

Привертають увагу скриньки, що своєю формою нагадують низькі саркофагоподібні скрині на коротких ніжках із двосхилим віком, пишно декоровані різьбленням та інкрустацією. Віко скрині найчастіше поділяється на чотири прямокутні або шість, вісім чи десять членувань на квадрати, утворюючи ритмічно рапортні композиції різьбленого орнаменту. Для підсилення виразності автор часто вводить інкрустацію бісером. Передня, задня й бічні стінки скринь декоровані різьбленням, що підпорядковане цілісному укладу. Вишуканим філігранним різьбленням та інкрустацією білим бісером і перламутром вирізняється скринька «Весільна» (2016). Виготовляє майстер також гуцульські меблі. У музеї в Канаді зберігається скриня більших розмірів (шириною 120 см і заввишки 70 см), декорована різьбленням та інкрустацією.

Церкві Успіння Пресвятої Богородиці у селі Старому Косові Петро Васильович офірував авторські різьблені роботи — рамку для «Плащаниці» та напрестольний хрест.

Петро Корпанюк має добрі дизайнерські здібності, про що засвідчують розроблені ним і виготовлені з дерева малі архітектурні форми: альтанки для відпочинку, криниці, брами, знаки-дороговкази до населених пунктів, музеїв, заповідників, парків. Заслуговує уваги майстерно виконана криниця на обійсті родини Корпанюків у с. Вербовці.

Упродовж багатолітньої праці Петро Корпанюк виконав значну кількість творів виставкового характеру: декоративні тарелі, скриньки, скрині, рамки, альбоми, писанки, свічники-трійці, рахви, чаші, вази, цукерниці, підноси, миски. Частина з них зберігається у збірках музеїв Косова, Коломиї, Львова, Києва.

За особистий творчий внесок у скарбницю народного мистецтва Гуцульщини та гідне продовження і примноження мистецьких надбань України майстер отримав подяку Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського у Коломиї (2012), грамоту управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації за активну участь в організації Всеукраїнської виставки «Гомін Карпат» у рамках II Міжнародного мистецького фестивалю «Карпатський простір» (2017).

Творчість заслуженого майстра народної творчості України, члена Національної спілки художників України і члена Спілки майстрів народного мистецтва України Петра Васильовича Корпанюка добре відома серед шанувальників народного мистецтва Гуцульщини. Він із діда-прадіда запрограмований на створення високохудожніх виробів і поступово, крок за кроком, досягає мистецьких вершин. Свій 60-літній ювілей митець зустрічає з вагомим здобутком, ще раз підтверджуючи потужний генетичний код різьбярської родини Шкрібляків-Корпанюків.

Валентина Молинь,
кандидат мистецтвознавства, доцент Косівського інституту ПДМ ЛНАМ, член Національної спілки художників України.

«Гуцульський край», №23, 8.06.2018 року

Share