Творчість сучасної майстрині гуцульської кераміки, члена Національної спілки художників України Валентини Джуранюк добре знана далеко за межами Гуцульщини. Адже її твори неодноразово репрезентували традиційну косівську мальовану кераміку на багатьох всеукраїнських і закордонних мистецьких виставках. Упродовж активної творчої діяльності Валентина Іванівна створила сотні високомистецьких творів, була учасником різноманітних художніх виставок. Її декоративні тарелі, миски, вази, підсвічники, куманці й плесканці, розписані плитки, декоративні анімалістичні скульптури і столові набори швидко знаходять своїх поціновувачів.

За вагомий особистий внесок у розвиток декоративно-прикладного мистецтва України, 2002 року Валентині Іванівні Джуранюк присвоєно почесне званню Заслужений майстер народної творчості України. Матеріали про її творчість, нариси, оглядові статті виставок, а також авторські статті-розповіді майстрині опубліковані у багатьох періодичних виданнях, зокрема, на сторінках журналів «Україна», «Дніпро», «Жовтень», «Народна творчість та етнографія», «Народне мистецтво». Досить тільки назвати авторитетні імена — Михайло Селівачов, Тамара Придатко, Роман Федорів, Володимир Качкан, Олексій Соломченко, Михайло Фіголь, Федір Гуцул, Петро Ганжа, які у своїх публікаціях висвітлювали творчість В.Джуранюк.

Валентина Джуранюк

Наукові статті Валентини Молинь «Збереження традицій та інновації у творчості Валентини Джуранюк» (2011) та Марії Гринюк «Феномен творчості Валентини Джуранюк» (2013), опубліковані у фаховому виданні «Вісник Львівської національної академії мистецтв», розкривають особливості творчого почерку майстрині і її роль у розвитку регіонального керамічного виробництва.

Феномен косівської мальованої кераміки за творчістю заслуженого майстра народної творчості України В.Джуранюк досліджується в ілюстрованому виданні М.Гринюк «Образний світ Валентини Джуранюк» (2013).

Минулого року на батьківщині майстрині, на Вінниччині проводили першу Чернівецьку наукову історико-краєзнавчу конференцію. У доповіді В.Молинь «Штрихи до творчого портрета заслуженого майстра народної творчості України Валентини Джуранюк» на засіданні секції «Визначні діячі Чернівеччини» йшлося про вагомий мистецький здобуток землячки.

Народилася Валентина Джуранюк (дівоче прізвище Проданець) 31 травня 1948 року в подільському селі Бабчинці, що в Могилів-Подільському районі (тепер Чернівецького району) Вінницької області. Після закінчення восьмого класу місцевої школи приїхала на навчання до Косова. Протягом навчання на відділі художньої кераміки у Косівському училищі прикладного мистецтва її викладачами з фаху були Василь Аронець, Михайло Кікоть, Григорій Колос, історію мистецтва викладав Олексій Соломченко.

Після закінчення училища, 1968 року Валентина Іванівна як художник-майстер розпочала свою трудову діяльність у Косівських художньо-виробничих майстернях Художнього Фонду УРСР. Брала участь в обласних і республіканських виставках, Міжнародному конкурсі художньої кераміки в Італії (1972). Згодом її твори експонували на всіх республіканських, всесоюзних і багатьох міжнародних виставках декоративно-прикладного мистецтва.

Важливо підкреслити одну характерну особливість впродовж творчої діяльності Валентини Джуранюк. Це робота за гончарним кругом. Серед інших майстрів косівської кераміки, особливо родинних династій чи подружніх тандемів, помітний був поділ на майстрів, які виготовляли (виточували, формували) вироби на гончарному крузі і майстринь, які розписували. Валентина Джуранюк все життя самостійно формувала керамічні вироби, а потім їх декорувала розписом. Спочатку формувала невеликі тарілочки та свічники, а згодом з легкістю давалися миски і тарелі. Розповідаючи про своє життя і творчість, майстриня з певністю говорить: «Мені однаково приємно і формувати вироби на гончарному колі, і розписувати їх. Звичайно, мені подобаються класичні народні форми нашої кераміки, до яких сама часто звертаюся, але виконую я їх по-своєму, інколи додаю якісь нові деталі. Щодо розпису, то тут використовую елементи з нашої традиційної косівської кераміки, яка має багату орнаментику рослинного, анімалістичного та сюжетного характеру… Зразком для мене завжди була творчість уславленого Олекси Бахматюка… Сюжетні композиції цього майстра і тепер викликають щире захоплення. Сміливість лінії, виразність малюнка, легкий гумор, вміння бачити навколо себе щось цікаве — ці риси характеризують Бахматюка, як неповторного, самобутнього митця».

Саме на основі вивчення традицій гуцульської кераміки, зокрема, творчості корифея Олекси Бахматюка, на цьому міцному фунті поступово викристалізовується новий потужний пласт косівської кераміки другої половини XX ст. —творчість Валентини Джуранюк. Бездоганно володіючи матеріалом, добре знаючи технологічні особливості й виробивши власний почерк декорування, майстриня створила вартісні мистецькі твори. Традиційна косівська кераміка з авторським підписом Валентини Джуранюк представлена в музеях Косова, Коломиї, Львова, Опішного, Пирогово, Києва, Санкт-Петербурга та Москви, а також у приватних колекціях в Україні й за кордоном.

Розпис майстрині напрочуд виразний і соковитий. Для ранніх творів характерні великі, ваговиті орнаментальні форми з легкою розмашистою лінією рисунка. Продумані композиції з рослинних мотивів виростали на мисках і тарелях, вазах і плитках.

Найчастіше в композиції вводилися тюльпаноподібні квіти з міцними стеблами, а від них відходили завитки чи кучері. Часто застосовує вазонові схеми композицій в колі чи квадратній площині.

Індивідуальний почерк Валентини Джуранюк добре простежується і в більш складних розписах з уведенням анімалістичних мотивів. Тут зустрічаємо оленів і козликів, баранчиків і корівок, півників і різних птахів. Найчастіше автор полюбляє вводити попарні зображення анімалістичних мотивів. «На її мисках живуть і буяють квіти й трави, яких у природі нема; на її вепиких тарелях співають і цілуються павичі та інші «райські птахи», яких у горах поза Косовом не здибаєш. А все ж оці птахи й оці квіти, які щораз по-новому й по-інакшому намальовані на кожній новій мисці, змогли народитися і вибуяти тільки тут, у Косові» — так писав Федір Гуцул у львівському журналі «Жовтень» (1978).

Про збереження кращих традицій і вагомий особистий внесок у розвиток сучасної косівської кераміки переконливо засвідчила персональна виставка Валентини Джуранюк у виставковій залі Косівської регіональної організації Національної спілки художників України влітку 2008 року, на якій експонували більше 240 творів, виконаних за період 1997–2008 рр. Значну частину становили декоративні плитки з сюжетними та анімалістичними розписами. Різноманітністю розписів вирізнялися тарелі: орнаментальні, з анімалістичними мотивами і сюжетно-тематичні («Змієборець», «Вояк на коні», «Музики з дудою» (2005), «Музиканти», «Танок» (2008). Оригінально вирішені в матеріалі й розписані в традиційних барвах декоративні скульптури «Баранчик», «Козлик» (2005), декоративний вазон «Баранчик» (2001), декоративний підсвічник «Птах» (2003) та свистунці «Пташки» (2001), виконані в теракоті.

Інколи в розписи «по-білому», крім традиційних зеленого, жовтого і коричневого кольорів, Валентина Іванівна вводить і синій колір. Вкраплення синього характерне для найновіших робіт майстрині. Ще однією особливістю її розписів зрілого періоду є помітне здрібнення орнаментальних мотивів. Певне ущільнення декорованої поверхні спостерігаємо у розписах декоративних плиток майстрині.

2013 року у трьох виставкових залах Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини експонувалася персональна виставка кераміки заслуженого майстра народної творчості України Валентини Джуранюк і тканих виробів Йосипа Джуранюка.

Впродовж багатолітньої активної творчої діяльності Валентина Джуранюк брала участь у престижних Всеукраїнських художніх виставках у Центральному будинку художника НСХУ в Києві, зокрема, «Мистецтво гуцульського краю» (1994), «Гуцульський дивосвіт» (1996), Всеукраїнських «Різдвяний салон» (щорічно, понад 15 років) та «Великодніх» виставках, які щороку організовують у різних обласних центрах. Твори майстрині експонувались на Всеукраїнській виставці кераміки «Світ глиняного дива. Кераміка. Порцеляна. Фарфор.» (Київ, 2008) та Всеукраїнській виставці «Світ Божий як Великдень» (Полтава, 2002; Луганськ, 2003; Одеса, 2008; Луцьк, 2010; Дніпропетровськ, 2011; Тернопіль, 2013), гідно представляючи Косівську регіональну організацію Національної спілки художників України.

У виставкових залах організації створено постійно діючу експозицію виробів майстрів-керамістів із «Фонду творів регіональної організації НСХУ».

На виставці творів сучасних майстрів традиційної косівської кераміки, що діяла у КРО НСХУ з вересня 2014 по жовтень 2015 року, було представлено понад сотню творів 17 авторів. Серед них — декоративні панно з розписаних плиток, посудини, тарілки, свічники і калачі В. Джуранюк.

Косівська кераміка — потенційний елемент репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Мальована гуцульська кераміка, як важлива складова української культури представляє органічне за своєю природою явище. Свідченням цьому стала широкомасштабна виставка «Вічне. Живе. Нев’януче» у залах Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського у Коломиї (2015). Творчі роботи В.Джуранюк та її колег-керамістів з Косівської РО НСХУ експонувалися серед 350 творів 42 авторів.

З метою популяризації косівської мальованої кераміки кілька років поспіпь у Косові проводять відкриті фестивалі-конкурси «Мальований дзбаник», активну участь у яких бере Валентина Джуранюк. Минулого року він мав статус Першого відкритого обласного фестивалю кераміки, ремесел і фольклору «Мальований дзбаник» (2017). Майстри-керамісти Косівської РО НСХУ, учасники фестивалю, отримали оригінальні подарунки — ювілейні монети НБУ «Косівський розпис».

З віддалі прожитих років і набутого життєвого досвіду, Валентина Іванівна сьогодні з приємністю згадує дитячі та шкільні роки, що пройшли на Поділлі. Вона завдячує долі за щасливий випадок, який назавжди пов’язав з Карпатським краєм, мальовничим містечком Косів, де сформувалася як художник-майстер.

Родина Джуранюків живе у Косові. Чоловік Валентини Іванівни — Юрій Йосипович, завідувач сектору обліку фондів Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини. Дві доньки — Дзвінка й Мирослава — також випускники Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де навчалися за спеціалізаціями «художні вироби зі шкіри» та «художнє ткацтво». Частенько у майстерню до бабусі забігають онуки Ілля і Валентин, поки-що пограти на розмальованих свищиках. Можливо хтось із них продовжить бабусину справу — традиційну косівську мальовану кераміку, а чи може прадіда Йосипа Джуранюка, який був відомим майстром-ткачем.

Косівська мапьована кераміка авторства В.Джуранюк — сотні високомистецьких творів: декоративні тарелі, миски, вази, підсвічники, свічники-трійці, калачі, куманці й плесканці, баклаги й бочівки, глечики, вази, макітри, писанки, розписані кахлі і плитки, декоративні анімалістичні скульптури і столові набори. Образна мова майстрині свідчить про правильне сприйняття нею народної класики, тих основних засад і принципів, які склалися у кераміці Гуцульщини.

Впродовж кількох десятиліть Валентина Джуранюк впевнено торує свій неповторний творчий шпях. З нагоди ювіпею Валентина Іванівна планує персонапьну виставку в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського у Коломиї.

З роси і води Вам, шановна ювілярко!

Валентина Молинь,
кандидат мистецтвознавства, доцент КІПДМ ЛНАМ, член Національної спілки художників України.

«Гуцульський край», №22, 1.06.2018 року

Share