Околиці Косова багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів. Виробляли горщики, глечики, миски, горнятка — весь необхідний домашній посуд. Але ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалась десь наприкінці 18 – початку 19 століть.

У розписі застосовується широкий спектр геометричних і рослинних мотивів. Візерунок наноситься вільно. Тло виробу щільно вкривається кутами, колами, ромбами, підковками, лініями, часто застосовується “ільчасте письмо” (штрихування навхрест).

Рослинні мотиви пов’язані з загальними традиціями українського рослинного візерунка, зображуються квіти, пуп’янки, вазони, гілочки, листочки, гірлянди тощо.

Але найчудовіше у кераміці гуцулів – сюжетні розписи, що передають живу природу, зображують тварин і людей у навколишньому світі. Сцени із зображенням людей і тварин відображують спостереження художника, його ставлення до подій, передають філософію світосприйняття.

Кольори косівського керамічного розпису — ніби відлуння прохолоди й чистоти Карпат, пронизаних сонячними променями лісів, чистого високого неба, стрімких гірських річок, зелених полонин.

Фотографії косівської кераміки сім’ї Троць.

Share

Також читайте:

  1. Кераміка Сергія Дутки
  2. Косівська писанка – найкраща!