Сива на колір сило,
Сива на позір сило,
Повзаєш попід камінь,
Летом сєгнеш трави…
Я тебе чую, сило,
Довго-с мене водила,
Поки зійшла до плеса
І зачєрла води..
Сило моя чєрлена,
Була би ти студена –
Я би собі сиділа
Ціхо, тако єк всі…
Озму і вкушу сливку,
Буду вери щіслива?
Хто того годен знати?
Певно, лиш сливка й ти
Сила на камінь всадит,
Єк на коліна д’мамі,
Озме й приспит так тихо,
Ніби я й гет мала..
Я буду снити гори,
Там, де душя говорит,
Сила димком закурит
І си підойме в ніч
Іванна Стеф’юк
Фото Руслана Трача
Модель — Ольга Гордійчук
Один коментар
Тамара says:
Тра 14, 2013
Прекрасний вірш!!! Дуже мені сподобався!:)