У неділю, 8 липня, у Косові, на території ресторану-готелю «Водограй» вже вдруге відбувся фестиваль етнічного одягу «Лудинє-фест». Цьогорічний фестиваль був присвячений костюмам гуцульського весілля. Це була емоційна частина фесту. В рамках фестивалю відбулася перша в Україні виставка весільних рушників, а також унікальний показ гуглі — давніх гуцульських весільних накидок. Покази автентичного одягу змінилися демонстрацією сучасного вбрання з етноелементами.

Фестиваль «Лудинє», на думку організаторів, має пізнавальний характер, його мета — відродження, пояснення незаслужено забутого і розвиток та підтримка всього нового у сфері культури традиційного одягу. «Лудинє» — єдиний фестиваль етно-одягу в Україні і єдиний на Косівщині настільки високого культурного та художнього рівня. Сподіваюсь, що фестиваль буде щорічним і стане таки візитівкою нашого рідного міста Косів. Хочеться вірити, що фест приверне до краю туристів і доведе, що Косів — це модна та мистецька столиця не тільки Гуцульщини, але і всієї України.

Якщо ділитися власними враженнями від «ЛУДИНЄ», то фестиваль БЕЗУМОВНО ВДАВСЯ!!! Я обіцяв читачам газети «КП», що докладу максимум своїх зусиль для успішного проведення фестивалю, то вважаю, що свого слова я дотримав. Звісно, не було змоги підтримати фінансово, але час затрачений на рекламу фестивалю в газеті та мережі Інтернет не пропав марно! Адже для мене день, коли проходить «Лудинє» — це найкращий та найважливіший момент за цілий рік! Порівнюючи цьогорічний фестиваль з минулим роком, варто відзначити відмінну роботу організаторів, адже всіх мінусів 2011 року, на щастя, вдалося уникнути. Це і красива та велика сцена, відсутність великих пауз під час показів і організованість виступів моделей.

Єдине, що можливо і варто записати в пасив «Лудинє-2012» — це проведення фестивалю 8 липня. Адже було очевидно, що 7 липня, коли був фінал «Александров раллі»Косів на день перетворився на Київ, за кількістю людей на вулицях. На фестивалі ж людей було в рази менше. Чесно кажучи я, як і багато косівчан, скептично оцінював і вибір місця проведення фестивалю ресторану-готелю «Водограй», проте після того, як я побував на Лудинє — я вважаю, що та територія просто чудова для такого роду заходів!

Часто буває так, що коли багато людей роблять добре діло, в даному випадку фестиваль, то люди, які докладають найбільше зусиль, чомусь залишаються в тіні, без уваги і відповідно поваги зі сторони людей. Щоб виправити цю прикрість я вирішив поспілкуватись із Оксаною Гордійчук та Богданою Книш — співорганізаторами фестивалю «Лудинє».

Чим фестиваль 2012 відрізнявся від минулорічного?

Для нас цьогорічний фестиваль — це фестиваль спланований і зреалізований однодумцями. Ми відповідали за те, що відбувалося з першої і до останньої хвилини. Вдалі моменти і недоробки — це все наше. Цього не можемо сказати про минулорічний фестиваль, який хоч і мав назву «Лудинє», не повністю залежав від організаторів. В цьому для нас головна відмінність між двома фестивалями.

Щодо кількості людей, то цілком можливо, що минулого року глядачів було більше, все таки фестиваль відбувався 7 липня на свято Івана, коли у Косів на храм сходяться жителі навколишніх сіл. Цього року був вибраний інший день і, що головне, віддалене від центру місце. І якщо ми, можливо, втратили трохи глядачів, то є і добра новина: люди, які прийшли на фестиваль, прийшли на нього цілеспрямовано, тому, що їм це було цікаво, а не тому, що вони потрапили сюди випадково. Нас більше хвилювало те, щоби люди, які завітали на свято залишилися задоволені видовищем, змогли побачити чи почути щось нове, зачаруватися традиційними дійствами гуцульського та покутського весілля.

Хто допоміг вам в організації та проведенні фесту?

Нам допомагало дуже багато людей. Ми щиро вдячні всім, але особливо хочеться подякувати творчим колективам, які відгукнулися на нашу пропозицію виступити на фестивалі, гостям, які продемонстрували автентичний одяг свого села та внесли нотку місцевого колориту в святкове дійство. Дякуємо нашим ведучим — Галині Держипільській та Ігору Маковійчуку, усім авторам, роботи яких були продемонстровані на дефіле, дівчатам і хлопцям за демонстрацію моделей одягу. Висловлюємо подяку викладачам відділів художнього ткацтва, художньої вишивки та моделювання костюму косівського училища та косівського інституту ПДМ за співпрацю. Майстри, які проводили майстер-класи і поділилися своїми вміннями, — не тільки продавати свої вироби, а й показати свій творчий доробок теж заслуговують на добре слово та вдячність

Окрема подяка людям, які приймали фестиваль на своїй території, і настільки перейнялися фестивальними проблемами, що ми впевнені, не відділяють себе від його організаторів. Йдеться про подружжя Лілії та Ігоря Хом’яків—власників готельно-ресторанного комплексу «Водограй». Подяку заслужили також члени сімей організаторів, які терпіли наші часті відлучення, нескінченні розмови про фестиваль, а ближче до часу проведення свята без особливої їх згоди були використані в якості шоферів, будівельників сцени, психотерапевтів (для жіночої частини організаторів) та різноробочих. Навряд чи фестиваль був таким, яким його змогли побачити глядачі без Богдана Петричука (власника колекції автентичного одягу) та Ганни Фартушинської (організаторки виставки обрядового рушника).

Окрема подяка учасникам гуртів «Лангольєри» та «SENSAR», що розважали молодь ближче до вечора та діджею з Івано-Франківська, який організував нічну частину фестивалю—молодіжну етнодискотеку. Особливо тішимося щирими відгуками всіх людей, адже все це робилося тільки для них

Розкажіть детальніше про конференцію на тему: «Традиція — ознака нації» Які висновки з неї були зроблені?

У вузькому колі організаторів, ми ніколи не називали, те що мало відбутися 7 липня у музеї Михайла Струтинського конференцією. Для себе ми визначили формат як зустріч та розмову небайдужих і зацікавлених. З приємністю хочемо відзначити нашу співпрацю з директоркою п. Романою Струтинською, яка попри власні сімейні труднощі радо відгукнулася на пропозицію провести заплановану зустріч на своїй території та підтримала нас у всьому (ось і ще одна людина, яка вартує подяки). Тематика доповідей охоплювала різні сфери національної культури і не обмежувала авторів у представленні нашої традиції. Про глибину походження гуцульських назв і термінів розповів Любомир Держипільський. Особливо зацікавила слухачів гостя з Києва філософ Любов Саннікова, розповідь якої торкнулася прадавньої духовної спадщини українців. Викладачі Косівського Інституту Вікторія Дутка та Ніна Стеф’юк своїми доповідями підтвердили високу місію косівської мистецької школи у збереженні традиції та впровадженні її у сучасне середовище. Василь Дутка представив та охарактеризував репродукції невідомих робіт польських художників, в яких змальована Гуцульщина початку ХХ ст. На тлі сучасних мовних реалій вельми цікавим був виступ Василя Шкургана про гуцульський діалект в сучасній художній літературі. Яскравим моментом зустрічі була розповідь Романи Струтинської про реконструкцію весільних вінків за малюнками Олени Кульчицької та майстер-клас Ірини Панчук з виготовлення паперових квітів. Всі присутні зацікавилися представленим проектом «Архів пам’яті», який презентувала Оксана Гордійчук. Ця акція зосередила зусилля багатьох людей, а особливо студентів, які подали для копіювання родинні фотографії. Архів налічує кілька сотень світлин з різних регіонів України, укладених за темами та хронологією.

У Косові багато особистостей, які займаються науковими дослідженнями і з задоволенням поділяться ними. Три з половиною години цієї зустрічі пролетіли як одна мить, для повноцінного обговорення часу не залишилося. Висновки дуже прості: однодумці повинні зустрічатися і розмовляти, аби гуртом зберігати ознаки нашої традиції.

Чи були якісь мінуси на фестивалі, які варто виправити наступного року?

Звичайно, проведення дійства такого масштабу не може обійтися без якихось проблем чи проколів. Ми уважно проаналізуємо усі зауваження і спробуємо виправити їх наступного року. Ми вважаємо, що найбільшим недоліком в організації фестивалю була недостатня кількість реклами фестивалю. Маємо інформацію, що багато людей у Косові та інших містах не знали про нашу акцію і жалкують, що не потрапили на «Лудинє» 2012. На противагу цій інформації зазначимо, що у Інтернеті реклами було достатньо. Якщо на наступний рік визріє потреба у проведенні конференції, спробуємо спланувати її так, щоби більше часу було відведено для обговорення і спілкування.

Розкажіть детальніше про «Лудинє» в цифрах: скільки було моделей, модельєрів та майстер-класів, а також продавців сувенірної продукції?

Про учасників фестивалю розкажемо з задоволенням. До участі у показі моделей сучасного одягу з етнічними мотивами зголосилося 48 модельєрів, які запропонували біля 130 моделей одягу. Глядачі фестивалю мали змогу побачити 8 майстер-класів: гончарство, ткацтво, виготовлення сирних виробів, створення оберегів з сухих квітів, тканинної флористики, шиття традиційного вінка для молодої, пов’язування хустини та виготовлення ляльки-мотанки. Офіційно були запрошені 40 майстрів для участі у виставці-продажі. Організатори обмежили фестивальну територію від китайської продукції, тому обов’язковою умовою для майстрів стала пропозиція продавати тільки те, що вони виготовляють власними руками. В день фестивалю кількість майстрів збільшилася до 50 чоловік, але рівень якості не понизився.

Ми ж від редакції бажаємо лише щастя, миру та здоров’я, як організаторам фестивалю так і їх сім’ям, щоби на наступний рік знову ще гучніше гуляти на «Лудинє»!

Нагадаємо, що фестиваль проводиться виключно зусиллями громади та меценатів. Генеральний спонсор фестивалю: WinTrade. Меценати: Володимир Федорчук, Ростислав Держипільський, кредитна спілка «Косівська», ресторан-готель «Водограй», Орест Фокшей.

Тарас Пасимок

Share