Цей фестиваль покликаний продемонструвати розмаїття народного строю в селах Гуцульщини, багатогранне вміння майстрів народної творчості, які працюють у цій царині, привернути увагу молоді до автентичного одягу, вкотре довести туристам та гостям краю, що Косів — найбільший центр прикладного мистецтва в Карпатах. Організаторами першого на Гуцульщині фестивалю автентичного та сучасного одягу із фольклорними елементами «Лудинє-фест-2011» виступили члени ініціативної групи жителів Косова та викладачі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, які вболівають за збереження та відродження самобутніх гуцульських традицій.

Якщо говорити про власні враження, то звісно мені фестиваль сподобався. Це саме те, чого так не вистачало нашому містечку. Адже зараз в Україні мода на фестивалі просто шалена і більшість із них відбувається саме в Західній Україні. Чому так?

Тому, що ми живемо на території, де ще збереглися традиції та побут наших предків і саме такі фестивалі, не тільки збільшують потік туристів та відповідно і коштів, але і пропагують справжній український дух. Сьогодні, на жаль, лише на фестивалях такого типу його і можна відчути, бо телебачення, радіо та Інтернет пропагують переважно низькоякісну російськомовну продукцію, а все українське вважається нездалим, дивакуватим та застарілим. Тому фактично, фестивалі є способом боротьби патріотів, які не хочуть миритися з таким станом речей. Отож фестиваль «Лудинє», незважаючи на економічну кризу чи навіть обіцяний кінець світу, потрібно обов’язково проводити щорічно. Бо як не ми, то хто?

Оригінальна ідея формату фестивалю – за неї варто дякувати викладачу Косівської школи №1 Олександрі Сапріянчук, а також Богданні Чіх-Книш і Оксані Гордійчук та загалом всім викладачам і студентам Косівського інституту ПДМ ЛНАМ за те, що підтримали своїми зусиллями цей чудовий задум. Хоча є безліч фестивалів із національним колоритом в Україні, але показу старовинного народного одягу та сучасного одягу в етнос-тилі ще не бувало. Великим щастям було і те, що Романна Струтинська, незважаючи на можливі ризики із тендітними старими тканинами, не пошкодувала і показала власні музейні надбання для всього Косова та гостей міста.

Театральні постановки були дуже доречні і не дозволяли глядачам нудьгувати. Крім жартів, вони несли і культурну цінність, розповідаючи про історію міста Косів.

На мою думку, вдало було вибрано дату для проведення цього дійства, адже 7 липня, ми косівчани, і фактично весь район збираємося в центрі Косова, щоб відсвяткувати день нашого рідного міста та храм на Івана, якому цього року виповнюється 100 років. Тобто є велика аудиторія, яка «голодна» до цивілізованого, культурного відпочинку, якого в нашому місті, на жаль, так обмаль.

Також, для дітей в ці дні приїжджають качелі та атракціони «Лунапарку», які ще більше допомагають урізноманітнити проведення часу в місті. Традиційно в цей день працює ярмарок сувенірної продукції, адже саме Косів вважається столицею українських сувенірів через славних майстрів та підростаюче нове покоління, яке навчається в нашому Косівському інституті.

Великим мінусом, на мою думку, була сцена, особливо якщо порівнювати її зі сценою на гуцульському фестивалі, що відбувся в Косові в кінці серпня. Було очевидно, що місця для показу катастрофічно не вистачало. Проте, варто зазначити, що і літня сцена РБК, де ввечері відбувався концерт не є ідеальним місцем. Адже мені, як учаснику вечірнього концерту, було очевидно, що величезні дерева біля самої сцени та бетонний паркан навколо неї значно ускладнювали людям можливість добре бачити, що відбувалося на самій сцені.

Також і пауза між закінченням показу і початком концерту тривалістю 2 години через технічні причини, варто сміливо записати в мінуси. Адже, навіть такий мега-терплячий від природи український народ фактично був на грані вибуху і люди ще трохи і готові були розламати ту сцену на шматки.

Давалася взнаки і неорганізованість виступів під час самого фестивалю, однозначно, що виступи дітей, які співають, танцюють чи грають є потішними і цікавими, але цього явно було забагато і люди на час цих «концертів» розбігалися і збиралися знову на площі лише в моменти показу одягу, заради чого вони там, в принципі, і зібрались.

Що ж стосується бюджету фестивалю, то дивує його досить маленька сума, що і завадило організувати справжню нормальну сцену. Адже, в Косові живе дуже багато заможних людей, які займають керівні посади і в районі і в місті, які через пару років будуть розвішувати рекламу із своїм зображенням і казати нам про патріотизм і про неньку-Україну, а от дати 100 грн. на бюджет фестивалю, який вкрай потрібен місту — то це не до нас.

Я не лише сподіваюсь на успіх наступного фестивалю без мінусів, але й докладу до цього, як і минулого року, максимум своїх зусиль, чого і Вам всім бажаю. Не словом, а ділом!

Тарас ПАСИМОК

Share