З наступом технічного прогресу, Інтернету, незаслужено відходить на задній план народне мистецтво, а разом з ним і його творець народний майстер. Над цим треба задуматися нам усім. Адже основа народного мистецтва стає хиткою, знецінюються творіння рук майстрів, а це все є фундаментом на якому тримається культура нашого народу.

Нещодавно у Річці відбувся мистецький захід на якому урочисто відзначили 100-річчя від дня народження одного з відомих майстрів різьби-інкрустації Миколи Зіновійовича Кіщука, який народився 19 березня 1919 року в цьому селі, член спілки художників, учасник багатьох виставок. Він один з небагатьох хто мистецтво інкрустації виробів із дерева підніс на високий рівень. Захід проводили на базі Річківського НВК І-ІІІ ст. з ініціативи великої родини відомого різьбяра та Регіонального центру народного мистецтва.

На святкуванні зібралася родина майстра зі щирістю і добротою згадувала про нього як про людину і майстра-вчителя, у якого вчилися мистецтву різьби. У заході взяли участь, вчителі місцевої школи, громадськість села, викладачі Косівського інституту ПДМ, шанувальники народного мистецтва.

Музей родини Кіщуків-ШмадюкЯк годиться за християнським звичаєм урочисте зібрання розпочали з панахиди, яку відправив священик місцевої церкви о.Володимир. Далі всі оглянули виставку частини робіт Миколи Зіновійовича, які зберігаються у приватній збірці дочки Марії Миколаївни, а також численних учнів різьбяра.

Про значення творчості майстра та його творчого доробку для виховання молодого покоління і збереження традицій різьбярства Річківської школи різьби говорили мистецтвознавці Олег Слободян і Йосип Приймак.

Основним питанням було — як зберегти і підтримати велику династію Кіщуків, адже більшість вихідців з цієї родини були учнями Івана та Миколи Зіновійовича. Тут кожен хлопець уміє різьбити, а деякі з них є відомими різьбярами Річки.

Велика династія Кіщуків, зокрема родини Миколи Зіновійовича сьогодні у розквіті і може представляти Річківську школу різьбярства. Похвальним є те, що зять майстра, Василь Шмадюк, прекрасний майстер різьби, сам виготовляє і прикрашає вироби із дерева інкрустацією, пишається тим що може називати себе учнем великого митця. Василь Васильович свято береже спадщину славного майстра і мріє про створення приватного музею. Мушу зауважити, що підтримувати династію яка є сьогодні рідкістю, треба нам усім — і спілкам, і місцевій владі, і громаді.

Саме з цього приводу обговорювали шляхи створення приватного музею родини Кіщуків-Шмадюків. Збереглося багато робіт майстра, інструмент, майстерня — це все на прекрасному куточку землі прославленій творчою працею майстра, де ще витає дух творчості. У майбутньому тут може пролягти туристична стежка, яка з’єднає декілька інших визначних місць, любителів і шанувальників народного мистецтва. Від студентів та викладачів інституту Дмитро Приймак подарував портрет Миколи Зіновійовича у різьбленій рамі, з сімейного фонду Приймаків, як експонат для майбутнього музею.

Щира привітна обстановка цього зібрання, обмін спогадами все це справляло враження великого родинного свята. Приємно було слухати спогади про батька дочки Марії Миколаївни. Вона розповіла, що він був не тільки добрим різьбярем, але й добрим батьком, ґаздою, товаришем, грав на скрипці, ходив у колядники, його дуже любили діти. Урочистості прикрасили віршовані виступи продовжувачів роду відомого різьбяра та святковий концерт учнів Річківського НВК.

Хочеться вірити у мудрість цих прекрасних людей, громади села Річки, яка свято береже свою автентичність, дотримання обрядів, звичаїв, вона збереже і династії, і найдорожчий скарб нашого краю народне мистецтво.

Династія Кіщуків виросла на благодатному ґрунті, освяченій Всевишнім землі, і бачиться у ній велике майбутнє, яке успадкують прийдешні покоління.

Йосип Приймак,
голова громадської культурологічної організації «Спадщина».
«Гуцульський край», №15, 12.04.2019 року

Share