Кажуть, всі події відбуваються згідно з Божим задумом. Ми не можемо його суттєво змінити. Та в наших силах виконати свою роль у загальному розвитку подій.

Влітку цього року у Косові трапилась найвизначніша за останні 25 років подія в мистецькому середовищі. Під час демонтажу будинку по вул. Незалежності, 56 (колишній корпус музичної школи), на горищі під дахом було виявлено захований скарб: одяг, документи, фотографії та велику кількість вовни. Як з’ясувалось пізніше, всі знайдені речі належали родинам: Леона Мільбауєра, власника виробництва килимів «Карпатська штука людова» та Давида Штейнера, ткацька майстерня якого відома з 1904 року. Ці єврейські родини стали жертвами Голокосту 1941–1942 рр., а скарб, ймовірно, було заховано ще під час радянської окупації у 1940 році.

За свідченням очевидця, косівчанина, пана Ігоря, у той літній день він повертався з роботи додому і звернув увагу на розкидані папери і фотографії, якими було всіяне подвір’я напіврозібраного будинку. Це його зацікавило і він ретельно зібрав усе, що його привабило. На жаль, через півгодини розпочався дощ, і всі речі, залишені на подвір’ї, перетворились на купу сміття.

Серед відібраних документів було декілька фотоальбомів, один з них прикрашений інкрустованою кришкою, що збереглася практично ідеально. На зворотній стороні альбому напис «Артист різьби Василь Девдюк. Косів на Покуттю».

petro-baranyuk-smodna

Як виявилось, це найцінніша річ зі знайденого скарбу. Важливість цього відкриття важко переоцінити, оскільки Василь Девдюк — відомий різьбяр і мосяжник, який на початку XX століття жив і працював у Старому Косові, вважається засновником косівської школи різьби. Був він також і добрим учителем, який на початку століття разом з метрами різьби Василем Шкрібляком і Марком Мегединюком викладали у Вижницькій школі деревного промислу.

Під час Першої світової війни школа занепала, а Василь Девдюк добився дозволу на створення приватної школи в своєму рідному Старому Косові. Ця школа діяла з 1922 до 1939 року, коли всі недержавні студії були ліквідовані радянською владою, яка прийшла в наш край і була ворожою до приватного бізнесу.

Автор цієї статті та ще декілька однодумців зустрілися з власником альбому та змогли його переконати зберегти цю роботу в Косові. Він з розумінням поставився до цього, і так вона опинилася у нас. Альбом передано на зберігання у приватний музей родини Девдюків, яким опікується правнук майстра Ігор Яремин. У скорому часі має вийти друком фотоальбом, присвячений родині Девдюків, і остання знахідка стане вагомим доповненням цього видання.

Підсумовуючи зроблену роботу, дякую перш за все Богу за те, що ми були в потрібному місці в потрібний час. Ділюся цією історією з надією, що і ви, читачі, потрапивши в аналогічну ситуацію, зробите все для збереження та прослави мистецького спадку нашого багатого краю.

Мирослав Близнюк, краєзнавець.

«Гуцульський край», №42, 28.10.2016 року

Share