Вже третій рік поспіль у Косові проводитимуть фестиваль-конкурс «Мальований дзбаник». Мета мистецького заходу — популяризація Косівської мальованої кераміки як унікального феноменального явища в українській культурі. Про районний фестиваль кераміки, ремесел і фольклору, який проходитиме 16-17 вересня докладніше дізнаємося від кандидата мистецтвознавства, художника-кераміста, голови БО БФ «Автентика Гуцульщини» Марії Гринюк.

— Як виникла ідея проведення такого заходу?

— У свій час мене як члена журі запросили до Польщі в м.Тарнув на конкурс «Мальована хата». Там мала можливість побачити, як державні органи влади дбають про збереження і розвиток традицій, зокрема «наївного малярства». Мені сподобався нетрадиційний підхід до проведення конкурсу, а саме — відвідини майстрів у їхніх помешканнях. Ми теж запровадили такий спосіб спілкування з керамістами.

— Яка особливість цьогорічного дійства?

— Цьогоріч фестиваль проходитиме в розширеному форматі кераміки, ремесел і фольклору. І основну організаційну функцію урочистостей на 17 вересня перейняв на себе районний відділ культури, національностей і релігій Косівської РДА. Принагідно хочу подякувати колишньому його керівникові Дмитрові Біланюку, теперішньому начальнику відділу Василеві Струку, також директорові районного Будинку культури Василеві Звіздарику, головному режисеру Оксані Шкрібляк та всьому колективу. Переконана, що без їхньої копіткої праці свято для майстрів просто не відбулося б.

Мальований дзбанок 2016

— Основним стержнем у цій обширній програмі виступає кераміка, чи не так?

— Безперечно, не применшуючи жодного із виду народних ремесел Гуцульщини, косівську мальовану кераміку треба розуміти як особливе феноменальне явище в національній культурі.

Це «мальоване золото» Гуцульщини, яке надбали і залишили нам у спадок наші предки кілька століть тому, і яке ми повинні берегти і примножувати всі разом, бо сам майстер, який творить традиційну кераміку не зможе витримати всеохоплюючого глобалізаційного тиску й, особливо, економічних обставин, коли ціни на енергоносії, без яких не твориться кераміка, шалено повзуть вверх.

— Скажіть, будь ласка, п.Маріє, а які ще, окрім фестивалю «Мальований дзбаник», проводять заходи, щоб нашу кераміку розпізнавали на ширший загал, і хто Вам у цьому допомагає?

— На сьогодні вже вдруге підготували матеріали (Досьє) для подання елементу «Традиція косівської мальованої кераміки» до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства (ЮНЕСКО).

Це тривалий процес, тому що потребує здійснення багатьох заходів, в тому числі й таких фестивалів, які зараз проводимо. Про-тягом минулих двох років ми організовували пересувні спільні та персональні виставки (Косів, Яремче, Коломия, Київ, Польща, Греція) творів наших майстрів-керамістів, викладачів та студентів інституту, проводили семінари з питань нематеріальної культурної спадщини, організовували виїзні пленери з гончарства у Києві, в яких брали участь мої колеги Христина Урбанська, Уляна та Орест Чорні, а також студенти відділу кераміки.

В організації виставок нам допомагали управління культури, національностей та релігій ОДА, Косівська РДА, депутат облради Дмитро Сіреджук та ін.

Хочу сказати, що активізувала свою підтримку до нашої спільної справи Косівська міська рада. У минулому році нас активно підтримував тодішній секретар міськради Назар Кравчук, а зараз за сприяння міського голови Юрія Плосконоса та секретаря Романа Печижака підготовлено фільм для Досьє в ЮНЕСКО, проведено семінар і взагалі відчувається небайдужість до традицій і культури краю очільників міста. Постійно нам допомагає підприємець Лідія Ярич, громадські організації, засоби масової інформації і всі співорганізатори та пересічні краяни, які не є байдужими до мистецтва і культури.

Особливою подією для нас стала презентація косівської кераміки в Мистецькому Арсеналі на щорічній зустрічі Президента України з акредитованими послами.

— Розкажіть трохи більше про «Дзбан», який бачимо на кольоровому оголошенні про проведення фестивалю.

— Це проект архітектурної споруди, яку. плануємо збудувати в Косові. На фестивалі відбудеться його презентація. Як автор цього проекту я отримала Свідоцтво на авторське право, оскільки це єдиний у світі варіант такої будівлі у формі дзбана. Окрім цього, в самій конструкції, формі, функції споруди є цікаві інновації. Хочу цей проект подарувати громаді Косівщини з умовою, щоб будівля, яку, надіюся, ми спільними зусиллями збудуємо, ніколи не потрапила в чиїсь приватні руки.

Це є одна із форм популяризації гуцульського мистецтва і, зокрема, косівської мальованої кераміки.

— І, насамкінець, які Ваші побажання учасникам та гостям фестивалю?

— Я дуже сподіваюсь, що спільними зусиллями майстрів, фольклорних колективів, етнічних гуртів, наших краян ми зуміємо заці-кавити гостей звідусіль’і прищепити їм любов до нашого народного етносу. Але, насамперед, пам’ятаймо, що свято робимо для себе, для нашого гуцульського наріду.

Інтерв’ю вів Ігор Сусак.
«Гуцульський край», №36, 16.09.2016 року

Share