З мисткинею Юлею Жолубак ми познайомилися під час однієї творчої імпрези. Тоді вона презентувала футболки з авторськими малюнками, та пізніше з’ясувалося, що в основному майстриня займається керамікою. Згодом, уже детальніше роздивившись її роботи, зрозуміла, що все не так просто: кожен виріб — чи то чашка, чи то скульптурка, чи навіть плитка для оформлення каміна — має неповторну історію й особливий характер.

До Луцька дівчина переїхала лише півроку тому. Родом вона зі Львівщини, а мистецтву кераміки навчалась у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, що на Прикарпатті. Це просто не могло не позначитися на її творчості.

— Коли я вперше приїхала в Косів, то мала одну умову — хотіла бачити гори. Обіцяла, якщо їх не буде, втекти першого ж дня. Але там виявилося дуже гарно. Містом Косів можна назвати лише умовно, з огляду на те, що все ж таки райцентр. А так це село на шість тисяч людей, кози пасуться в центрі. Але при цьому дуже хороша атмосфера, — розповідає керамістка.

Колоритні гуцули, неповторна природа, характер карпатської місцевості подарували майстрині чимало сюжетів для робіт. Одна з них навіть присвячена мешканкам вокзалу в Коломиї.

— Я чотири роки їздила на навчання, чимало часу проводила на вокзалах. От у Коломиї є дуже багато жінок, які просто живуть на вокзалі. Уявіть, у залі очікування сидить жіночка, в неї одна сумка, і там є все, що їй треба, — все життя, спаковане в одну сумку, — ділиться Юлія. — Це дуже зворушливо. Я хотіла їх зобразити. Спочатку пробувала малювати, але збагнула, що малюнок не передає всього. Тому згодом зробила в кераміці. Так народилися мінімалістські білі фігурки — жінки з торбами.


Як у живописі, так і в кераміці Юля лишається портретистом. Каже, навіть коли ліпить тварин, то наділяє їх певними людськими рисами, і вони виходять схожими на людей, а часто і на знайомих чи друзів мисткині. Керамістка повідала, що просто не може створювати скульптури, які б не показували людський характер чи не мали передісторії, бо тоді вироби виходять бездушними та нецікавими. Якось, ще під час навчання, вона виліпила ціле сімейство тваринок, кожна з яких була відтворенням реального образу. Надихнули дівчину на цю роботу здебільшого її друзі зі студентської лави. Більше того, для цих фігурок вона змайструвала будиночок і навіть намалювала сімейний портрет.

Загалом для мисткині цікава концептуальна скульптура. Саме в цьому напрямі вона хоче розвиватися надалі. Та, попри це, працює і над створенням посуду, випробовує нові матеріали, шукає нестандартні рішення. Майстриня розповіла, що кераміка захопила її своєю багатогранністю, адже виразити свої думки тут можна і за допомогою форми, і за допомогою розпису. Юлині роботи зачаровують барвами. Каже, що, навчаючись, змушувала лаборантів у виші добряче попотіти, щоб вивести потрібний їй колір.

— Я чотири роки в Косові жила та працювала над традиційною косівською керамікою, яка в основному передбачає використання зеленого та жовтого кольорів. Але я відійшла від цього. Не можу постійно одне і те ж робити, бо виходить звичайне копіювання. Тому намагаюсь у кольорі та формі шукати для себе щось інакше, — каже керамістка.

Днями Юля Жолубак із подругою започаткували тандем «Ряба Вош», у межах якого працюватимуть над створенням креативних аксесуарів.

— Подруга захоплюється ткацтвом і шиє цікаві сумки з різними орнаментами. А я не так давно відкрила для себе розпис футболок. Тому ми вирішили створити такий собі творчий тандем. Я виготовлятиму футболки за авторськими малюнками. Крім цього, найближчим часом візьмуся за створення прикрас із кераміки. Це будуть сережки, браслети, намиста, де глина поєднуватиметься з тканими виробами.

Автор: Ольга Урина

Джерело: Відомості-UA.com

Share