В яскравій різноманітності народної творчості найбільш святкова, масова і багата пісенною поезією обрядова урочистість — весілля. Воно стверджує шлюб двох молодих сердець і стає у їхньому житті найпам’ятнішою подією.

Весілля на Косівщині напрочуд самобутні, багаті на розмаїття пісень, цікаві, захоплюючі сцени словесних діалогів, забав та ігор. У структуру весільного дійства входять заручини, підготовка до весілля,шиття вінка і букета, запросини на весілля, вбирання весільного калача, закосичування весільного калача, весільний танок, весільна музика, весільні виряджання до шлюбу, вінчання, покриття молодої хусткою, розламування весільних калачів, закладання парубками стола на дорозі.

Скуповування молодої та дружок, обмін дарами молодих та обдаровування родичів, повниця (пропій), зустріч та урочисте виряджання сватів, принесення віна ( лудини ) молодої до хати молодого, принесення пирогів від молодої до молодого, танець з островою, вистава перебраних підставних молодих, завивання молодої на молодицю, танець з фатою, комедійне везення нанашки в тачці, виряджання кухарок, розвішування весільних деревець, їх поливання та загулювання. Без цих складових не відбувалось жодне традиційне весілля в Косові.

Спочатку молодий і молода повинні були ходити з дружбами та дружками і запрошувати гостей на весілля. Заходячи до хати, треба було проказати:  «Слава Ісу Христу» у відповідь, газди відповідали: «Слава навіки Богу» і запрошували сідати. Тоді молода з дружками  промовляла: «Просили тато й мама і я вас прошу, абисте ласкаві прийти в суботу від полудні на вісілє, а в неділю рано на відрєду».

Весільним деревцем була верхівка смерічки, ялинки або сосни. За традицією деревце молодому рубали дружби, а молодій брати. Деревце супроводжувало всі етапи весілля. З ним заводили гостей у хату молодої і в хату молодого і садили за весільний стіл. Деревце, встромлене в два калачі, клали на стіл перед молодими, навпроти ікон.

Весільне деревце, прибране штучними квітами і паперовими стрічками — трісунками — несли до церкви. Старший дружба тримав його біля молодих протягом ритуалу вінчання. Після вінчання деревце несли попереду весільної процесії. На завершення весілля деревце вішали на найвищому дереві в саду біля хати, якщо оженився єдиний в сім’ї син, або вийшла заміж єдина донька. Якщо у молодого чи молодої є молодший брат чи сестра, то деревце вішали низько, щоб швидше було весілля, щоб швидше він, або вона знайшли свою долю.

Танці у весільному обряді відігравали також дуже важливу роль.

Загулюют на весіллі, як пошили вінок, як вбрали деревце, як вручили дари для родичів молодого та родичів молодої. Найбільш популярним танцем була гуцулка, також вальс, полька та інші.

Чи не найцікавішою частиною весілля є повниця. Це ритуал, суть якого зводиться до закладання майбутньої матеріальної та економічної основи сім’ї. Повниця проводиться на другий день після того, як молоді зареєстрували шлюб і обвінчались у церкві. Старший дружба оголошує про початок ритуалу й запрошує усіх присутніх узяти в ньому участь. Тоді гості починають підносити молодим різноманітні, а часом і несподівані подарунки.

Майстерністю відрізнялись троїсті музики, які грали на весіллях. Музичні інструменти були слідуючі: цимбали, скрипка та бубен. Більш заможні газди запрошували іноді флояриста або сопілкаря. В останні
роки музика виконується на електро інструментах, через що безперечно втрачається справжній смак гуцульського весілля.

Сашко Бондаренко, м. Косів

Share