Передчуття весни приходить разом з пролісками і… розколядою. Поставити свою яскраву крапку в циклі Різдвяних свят головна редакція Першого Національного телеканалу вирушила на Бойківську розколяду.

Подію, що відбулася 16 лютого у конгрес-холі «Президент-Готелю Київський», організувала Міжнародна громадська організація «Івано-Франківське земляцтво» у Києві. Земляки-франківці об’єдналися у столиці ще 16 років тому.

Це не вперше розколяда приїжджає до нас із Прикарпаття. Цьогорічній Бойківській передували Верховинська, Косівська, Надвірнянська і Коломийська – кожна з неповторною екзотикою свого краю.

Вже на порозі конгрес-холу розумієш, що буде цікаво. Кияни скидають пальта і перетворюються на колоритних долинян. Знані професори й дипломати приглядаються до глечиків і макітер, маленькі київські бойки одразу забувають про снікерси й тягнуть рученята до запашних пряників, а поважні пані розглядають різьблені писанки і приміряють на шию барвисті силянки. Хто не мав вишиванки, спішив придбати бодай яскравий пояс.

Дивлячись на дбайливо зліплені зі справжньої карпатської глини глечики на мед чи кутю, розумієш, що це вже не просто баняки для кухні. А домоткані сорочки і сукні, рушники і об’ємна вишивка – не просто одяг. Скрізь ховаються знаки і символи, у всього свій секрет: цей рушник тільки для весілля, ця сукня – для молодої ґазди, а ця макітерка – саме для Маковія. За п’ять хвилин можна оббігти весь обрядовий рік.

Розколяда – дійсно особлива зустріч. Зійшлися ті, кого поєднує мала батьківщина, свої маленькі таємниці і великі справи. Мабуть, саме одну з таких і обговорювала з земляками народна артистка України Христина Стебельська. Цікаво, їй прийшлася до душі Бойківська розколяда?

— Пані Христино, що Вас приваблює у розколяді?

— Для мене розколяда – не просто подія чи захід. Це справжня стихія, в якій я упорядковую свої думки – хто я, хто мої друзі, у колі яких людей я перебуваю, що в них за душею… Мені Розколяда дає крила. Вона приносить не печаль, а внутрішню радість. Після Різдвяних свят все якось впорядковано, у душі піднесення, бо з оптимізмом виходжу із замкнутого кола зими. Приємно зустріти друзів, адже, відвідавши родину на Різдво, маю гарні новини з рідних країв, враження від вертепів, щедрівок, Маланок… А ще – спогади з мандрів. Як почуєш, хто де бував – в Україні чи далі, то ніби мандруєш планетою. Після 50-ти років я застановилася над тим, що треба «поспішати жити».

Розколяда – ще й своєрідна форма розважання. На саме Різдво (і католицьке, і православне) я постійно працюю. Тож після багатогодинних прямих трансляцій із Ватикану та кафедральних соборів України (а це велика праця мозку!) я очищую розум. Беру участь в підготовці самобутньої Розколяди, так дарую собі просвітлення.

— Видно, що людям до вподоби тут – не лише землякам, а й гостям. Розкриєте таємницю?

— На розколяду приходять люди, які не скніють, не плачуть, не множать розпачі та сльози. І не лише тому, що привід святковий. Перш за все – бо тут люди, які завдяки своїм талантам, позитивній енергетиці, ідеям та життєлюбству здійснилися. Вони збираються разом і зимові свята завершити, і весну стріти. Ми живимося енергетикою свого краю. Досягти успіху можна лише з міцним духовним стрижнем, з вірою в майбутнє, а ще – поряд із тими, хто вірить у тебе. Разом ми у стократ сильніші.

— Ви знаєте усю кухню зсередини. З чим Земляцтво йде на розколяду?

— У колі Земляцтва ми ніколи не влаштовуємо собі парадні події чи звіти художньої самодіяльності. Щороку намагаємося підтягти планку. Завжди запрошуємо представників різних церков, популяризуємо ідею осмисленого меценатства. Розколяда нагадує, що маємо себе віддавати і на доброчинні справи. Офірувати власний час, себе, навіть скромні кошти, заради інших, які того дуже потребують – це норма. Треба бути ЛЮДЯНИМ! Радіють інші – і ти радієш. Бо радість виникає з любові до когось. На Бойківську розколяду ми запросили краян із Долинського району. Чимало з них все життя мріяли про таку поїздку до Києва.

Знаєте, Небесний Ангел знов і знов нагадує, що маєш робити щось добре. Навіть якщо людина хвора, фізичний біль не здатен відібрати втіхи чи надії. Випробування, прикрощі мають бути. Це ліки від необдуманих вчинків людей…

— Що зараз підказує Ангел? Куди Ви офіруєте себе зараз?

— Мені сьогодні вдалося тісно поспілкуватися з громадою села Василькова, що на Київщині. На цій староукраїнській землі люди хочуть відновити церкву і потребують допомоги. Цьогоріч проводимо благодійний аукціон «Прояви милосердя». 113 художників з України та світу подарували свої картини, аби ми громадою видали каталог, щоб запропонувати охочим купити ці роботи. Гроші збираємо для людей у «Містечку милосердя Святого Миколая», що у селі Крехівці поблизу Івано-Франківська.

Направду, Бойківська розколяда – родинне свято, а ще – калейдоскоп кольорів і вражень. Кожен не полінувався витягти улюблену вишиванку зі скрині! Краса – у холі і на концертній сцені. Таки дійсно – стихія.

Справжній бойківський драйв від запального Київського академічного ансамблю української музики «Дніпро» навіяв спогади про фільми Сергія Параджанова, юний Лука Суслов з Коломийщини потішив гумором у дусі Павла Глазового – розповів про «сучасних дівок», яких сьогодні «із сапом не вздриш на городі», а музикант Микола Василевич на триметровій трембіті з жаром узявся до «Гуцулки Ксені».

Почули ми і найсвіжіші церковні новини. Святіший отець Святослав Шевчук (УГКЦ) запевнив, що 2013-й – Рік віри – стане роком освячення досі не добудованого Патріаршого собору Воскресіння Христового. Блаженніший Святослав запевнив: те, що після 1025 років від часу здобуття дару віри в Україні усе ще продовжують споруджувати кафедральні собори, означає одне: ми дійсно «глибоко християнський народ».

Довести це українці зможуть уже влітку, коли разом з тисячами паломників з усього світу вирушать на урочисту прощу до Києва. Підтвердження цим словам знайшлося і на святі розколяди – головним сувеніром вечору стала освячена на Ясній Горі ікона Гошівської Божої Матері. Щоб підтримати християнський дух на увесь рік, кожному землякові подарували образок чудотворної ікони. Удостоїлася такої честі і наша головна редакція. Відтепер милість Богородиці сходить і на Перший Національний.

Надія Петруньок.

Фото: Квітка Демків, Олексій Гордій, Надія Петруньок.

Надіслала Олена Нагога.

Share